Як утворюються коралові поліпи?

В океані є великі острови, будівельниками яких є маленькі істоти, чий розмір не перевищує шпилькову голівку. Це коралові поліпи – напівпрозорі стовпчики зі щупальцями на кінці.

Тіло у поліпа дуже ніжне, тому для свого захисту він будує маленьку вапнякову клітинку, яку називають чашечкою. Чашечка клеїться до чашечки, і в результаті з’являються коралові рифи, які нагадують казкове королівство.

Якщо підпливти до рифу, погляду випаде абсолютно незвичайний підводний ліс. Тут є колонії рифів, схожі за формою на ялинки, густі колючі кущі, гриби, гігантські воронки, вази, чаші, дерева. Переважають яскраві фарби: лимонно-жовтий, смарагдово-зелена, світло-коричнева, малинова.

У густих заростях коралів знаходять для себе притулок і їжу численні молюски, риби і багато інших тварин. Частина з них все життя ховаються всередині колонії. Іноді риф обростає таку тварину з усіх сторін, і воно виявляється назавжди замуроване в товщу коралів, отримуючи їжу через невеликі отвори. Інші водні мешканці ховаються в зарості тільки при небезпеці, треті постійно повзають по поверхні колонії або тримаються поблизу.

Для росту і процвітання коралового рифу необхідно наявність сприятливих умов. Морська вода повинна бути з нормальної океанічною солоністю. Тому під час сильних дощів, коли солоність в прибережних частинах моря знижується, велика кількість коралів гине. Це тягне за собою погані наслідки для різних мешканців моря, так як розкладаються тканини коралів отруюють воду і несуть смерть морським тваринам.

Другою умовою для життя коралів є висока і постійна температура води. У зв’язку з цим більшість рифів зустрічається в тропічних частинах Тихого, Індійського і Атлантичного океанів. Наступне важлива умова нормальної життєдіяльності коралів – чистота і прозорість морської води. Прозора вода краще пропускає сонячні промені. А найголовніше – корали потребують їжі, вони харчуються мікроскопічними тваринами з планктону.

Великий простір тропічної частини Світового океану підходить для процвітання коралів. Площа їх споруд нараховує понад 27 млн. кв. км. Площа одних тільки островів і рифів, які оголюються при відливі, становить 8 млн. кв. км., це більше площі Австралії (7,7 млн. кв. км). Найбільший кораловий риф знаходиться біля берегів Австралії – це Великий Бар’єрний риф, він тягнеться на багато тисяч кілометрів.

Розрізняють берегові рифи, які знаходяться по берегах островів або материків. Бар’єрні рифи – розміщуються на деякій відстані від берега і атоли – коралові острови.

Коралові острови дуже схожі між собою. Кокосові пальми і біла смуга прибережного пляжу видніються здалеку. Рослинність коралових островів одноманітна, тут зустрічаються рослини з широкими і довгими листям, іменовані панданусами. На їх кущах ростуть плоди, дуже нагадують за формою ананас. Також тут можна побачити кактуси і високу жорстку траву.

Весь простір, зайняте кораловим рифом, є величезною природного фабрикою вапна. З року в рік маленькі поліпи витягують вапно з морської води і відкладають її у своєму тілі. Так як корали поселяються біля поверхні моря (по берегах островів, або самі утворюють острів), вапно легко доступна, а запаси її майже не обмежені.

Корали широко використовують у господарстві. У приморських тропічних країнах їх використовують як будівельний матеріал для будинків, мощення вулиць. Корали застосовуються для поліровки і шліфування дерев’яних і металевих виробів, для виготовлення лікарських препаратів, а також як прикраса для штучних скель в садах, парках і акваріумах.

У тропіках є чимало островів, що виникли з коралових рифів. Так як на них немає природного каменю, коралами користуються як важкими предметами, для того щоб розчавити плоди або насіння розтерти. Здавна коралів приписували магічні властивості. Амулети, зроблені з них, охороняли свого господаря від чаклунства і хвороб. Також корали продаються як сувеніри, які охоче купують не тільки приїжджі, а й місцеві жителі. 

Запитання по біології для 8-х класів для підготовки до теми: Організм людини - як єдине ціле.

8 клас.

1.Рівні організації організму людини: молекулярний, клітинний, тканинний, органний, системний.

2.Відкритість системи організму людини,означає: організм людини перебуває в стані постійної взаємодії (обмін речовин, енергії та інформації) із зовнішнім середовищем.

3.Фундаментальні властивості: саморегуляція для збереження внутрішньої сталості, самооновлення, тобто утворення нових молекул і структур, та самовідтворення для забезпечення спадковості між батьками і нащадками.

4.Клітина: є основною структурною і функціональною одиницею організму.

5.Тканина – сукупність клітин і міжклітинної речовини, подібних за походженням, особливостями будови та функціями.

6.Орган – це частина організму, яка має певне розташування,форму, будову й виконує одну чи кілька специфічних функцій.

7.Фізіологічна система – сукупність органів, анатомічно поєднаних між собою для здійснення фізіологічної функції.

8.В організмі людини виділяють системи: опорно-рухову, кровоносну, дихальну,травну, покривну, сечовидільну, статеву, ендокринну, нервову, сенсорні системи.

9.Регуляція функцій людини – сукупність процесів, що забезпечують узгоджену й скоординовану відповідь організму на зміни умов внутрішнього й зовнішнього середовища.

10.Нервова регуляція – це регуляція функцій організму нервовими імпульсами, що передаються нервовими шляхами й чинять спрямований короткачасний вплив.

11.Гуморальна регуляція – це регуляція за допомогою хімічних сполук, що переносяться в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення тривалого й загального впливу на клітини, тканини й органи.

12.Імунна регуляція – це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, що переносяться в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи.

13.Епітеліальні тканини розміщені на межі між зовнішнім та внутрішнім середовищем організму й здійснюють функції захисту, виділення й обміну речовин із середовищем. У зв’язку з межовим розташуванням ці тканини здатні до регенерації, побудовані зі щільно поєднаних клітин та незначної кількості міжклітинної речовини.

Основними видами епітелію є покривні та залозисті. Епітелій може складатися з одного шару (одношаровий) або з кількох шарів (багатошаровий) клітин. Розрізняють епітелії за формою клітин (плоский, кубічний, циліндричний та ін.).

14.Сполучні тканини складаються з різних за формою клітин та розвинутої міжклітинної речовини. Ці тканини утворюють кістки, хрящі, входять до складу внутрішніх органів і з’єднують їх між собою. За функціями сполучні тканини бувають опорними (кісткова, хрящова), опорно-трофічними (пухка волокниста, жирова) та трофічними (кров, лімфа). Цим тканинам належить виняткова роль у відновлювальних процесах завдяки найвищій здатності до регенерації.

15.М’язові тканини побудовані з видовжених клітин зі скоротливими волоконцями – міофібрилами. Розрізняють непосмуговану й посмуговану м’язові тканини. Непосмугована (гладка) м’язова тканина утворює стінки судин, внутрішніх органів, забезпечує рухи кишечнику, сечовиділення та ін. Посмугована м’язова тканина поділяється на скелетну та серцеву. Скелетна посмугована тканина утворює скелетні м’язи, діафрагму, язик, а серцева посмугована м’язова тканина складає основу серцевого м’яза (міокарда).

16.Нервова тканина складається з нейронів та клітин, що їх оточують й утворюють нейроглію. Нервова тканина формує нерви, нервові вузли, головний та спинний мозок. Вона забезпечує сприйняття подразнень, їх перетворення в імпульси, аналіз інформації та формування рефлексів – реакцій на впливи чинників середовища.

17.Основними особливостями регуляторних систем є:

1) наявність центральних та периферичних відділів;

2) здатність продукувати керівні сигнали;

3) діяльність за принципом зворотного зв’язку;

4) подвійний спосіб регуляції.

18.Нервова система – це сукупність органів людини, що сприймають, аналізують та налагоджують діяльність фізіологічних систем органів у найшвидшому режимі.

19.Рефлекс – це реакція-відповідь організму на подразнення, яке відбувається за участю нервової системи.

20.Рефлекторні дуги. Це шлях, яким імпульси передаються від рецепторів до центральних відділів нервової системи та від них – до робочих органів.

21.У рефлекторній дузі виокремлюють 5 складників: 1 – рецепторна ланка (сприймає подразнення і перетворює на імпульси); 2 – чутлива (доцентрова) ланка (передає збудження до центральної нервової системи); 3 – центральна ланка (у ній відбувається аналіз інформації за участю вставних нейронів); 4 – рухова (відцентрова) ланка (передає керівні імпульси до робочого органа); 5 – робоча ланка (за участю м’яза чи залози відбувається певна дія)

22.Синапс. Це ділянка контакту одного нейрона з іншим або з робочим органом.

23.Збудження в синапсів передається особливими речовинами-медіаторами. Вони синтезуються передсинаптичною мембраною й накопичуються в синаптичних міхурцях. Коли нервові імпульси доходять до синапсу, міхурці лопаються, і медіаторні молекули потрапляють в синаптичну щілину. Мембрана дендрита, що називається післясинаптичною, приймає інформацію й перетворює її в імпульси. Збудження передається далі вже наступним нейроном.

24.Ендокринна система – це сукупність залоз, що забезпечують гуморальну регуляцію функцій фізіологічних систем.

25.Вищим відділом ендокринної регуляції є гіпоталамус, який разом із гіпофізом керує периферичними залозами.

26.Клітини ендокринних залоз утворюють гормони й надсилають їх у внутрішнє середовище.

27.Імунна система – це сукупність органів, що утворюють спеціальні хімічні сполуки й клітини для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи.

28.До центральних органів імунної системи належать червоний кістковий мозок і тимус, а до периферичних – мигдалики, апендикс, лімфовузли.

29. Центральне місце серед клітин імунної системи посідають різноманітні лейкоцити, а серед хімічних сполук – антитіла, що виробляються у відповідь на чужорідні білкові сполуки.

30.ОБМІН РЕЧОВИН ТА ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ – сукупність фізіологічних, хімічних та фізичних перетворень речовин і енергії в організмі від часу їх надходження з навколишнього середовища до виділення продуктів розпаду й тепла.

31.Під час обміну речовин та перетворення енергії в організмі людини здійснюється низка функцій, а саме:

1) пластична (забезпечення потреб організму в речовинах); 2) енергетична (забезпечення потреб організму в енергії); 3) гомеостатична (підтримання сталості внутрішніх умов для життєдіяльності організму).

32.процеси синтезу – утворення складних органічних сполук із простих, на які затрачається енергія (асиміляція);

33.• процеси розпаду – перетворення складних органічних сполук на прості, під час яких енергія виділяється (дисиміляція).

34. Етапи обміну речовин та обміну енергії:

І етап. Надходження речовин й енергії в організм

↓

Транспорт речовин до клітин

(кров, лімфа, тканинна рідина)

↓

ІІ етап. Внутрішньоклітинний обмін:

асиміляція й дисиміляція

↓

Транспорт речовин від клітин

(кров, лімфа, тканинна рідина)

↓

ІІІ етап. Видалення речовин й тепла з організму

35.Інтенсивність обміну речовин в організмі людини визначається харчовими й енергетичними потребами, що залежать від низки таких чинників.

1. Добові та сезонні зміни в природі,

2. Фізичне та розумове навантаження.

3. Споживання їжі.

4. Температура навколишнього середовища

Біологія життя: Гормони щастя.

Біологія життя: Гормони щастя.

Календарний план біологія 8 клас на І семестр.на 2018-2019 н.р.

Складено згідно програми для загальноосвітніх навчальних закладів 

Біологія,   8 клас зі змінами, затверджені Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804

№ п/п уроку	Тема уроку	Практичні роботи. Лабор. дослідження	Дата проведення уроку
	Вступ
1	Організм людини як біологічна система. Життєдіяльність організму людини.
2	Регуляторні системи організму людини. Значення знань про людину.	Л.Д. Ознайомлення з препаратами тканин людини.
	Тема 1. Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини.
3	Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини – основна властивість живого.	Д.П. Самоспостереження за співвідношенням маси та зросту тіла.
4	Харчування людини та обмін речовин. Їжа людини. Значення компонентів харчових продуктів.
5	Узагальнення матеріалів теми. Тематичне оцінювання.
	Тема 2.  Травлення.
6	Травлення людини. Огляд будови травної системи.	Д.П. Дія ферментів слини на крохмаль.
7	Травлення в ротовій порожнині.	Л.Д. Зовнішня будова зубів.
8	Травлення в шлунку.
9	Травлення в кишечнику.
10	Регуляція травлення. Харчові розлади.
11	Узагальнення вивченого. Тематичне оцінювання.
	Тема 3. Дихання.
12	Дихання та його значення.	Д.Д. Виявлення вуглекислого газу в повітрі, що видихається.
13	Дихальна система людини.
14	Процеси дихання.
15	Регуляція дихання. Профілактика захворювань дихальної системи.
16	Узагальнення і систематизація знань з теми. Тематичне оцінювання.
	Тема 4. Транспорт речовин.
17	Транспорт речовин. Внутрішнє середовище організму. Кров та лімфа.	Л.Р. Мікроскопічна будова крові людини.
18	Кровотворення. Форменні елементи крові.
19	Групи крові. Переливання крові. Зсідання крові.
20	Система кровообігу. Серце.
21	Кровоносні судини. Рух крові.	Л.Д. Вимірювання частоти серцевих скорочень.
22	Серцево-судинні хвороби.	Д. П. Спостереження за частотою серцевих скорочень упродовж дня, тижня.
23	Узагальнення і систематизація знань з теми. Тематичне оцінювання.
	Тема 5. Виділення. Терморегуляція.
24	Виділення – важливий етап обміну речовин.
25	Регуляція сечоутворення. Захворювання органів сечовиділення.
26	Шкіра, функції та будова.	С.Р. Вивчення будови шкіри у зв’язку з її функціями.
27	Терморегуляція.
28	Узагальнення знань. Тематичне оцінювання.
	Тема 6. Опора та рух.
29	Опора людини.	Л.Д. Мікроскопічна будова кісткової та хрящової тканин.
30	Кістка як орган скелетної системи.
31	Скелет людини.
32	Семестрове узагальнення знань.