8 клас.
1.Рівні
організації організму людини: молекулярний,
клітинний, тканинний, органний, системний.
2.Відкритість системи організму людини,означає: організм людини перебуває в стані постійної взаємодії (обмін речовин, енергії та
інформації) із зовнішнім середовищем.
3.Фундаментальні
властивості:
саморегуляція для збереження
внутрішньої сталості, самооновлення,
тобто утворення нових молекул і структур, та самовідтворення для забезпечення
спадковості між батьками і нащадками.
4.Клітина: є основною структурною і функціональною одиницею
організму.
5.Тканина
–
сукупність клітин і міжклітинної речовини, подібних за
походженням, особливостями будови та
функціями.
6.Орган
–
це частина організму, яка має певне розташування,форму, будову й виконує одну
чи кілька специфічних функцій.
7.Фізіологічна
система – сукупність органів, анатомічно поєднаних між собою
для здійснення фізіологічної функції.
8.В організмі
людини виділяють системи: опорно-рухову,
кровоносну, дихальну,травну, покривну, сечовидільну, статеву, ендокринну,
нервову, сенсорні системи.
9.Регуляція
функцій людини –
сукупність процесів, що забезпечують узгоджену й скоординовану відповідь
організму на зміни умов внутрішнього й
зовнішнього середовища.
10.Нервова
регуляція –
це регуляція функцій організму нервовими імпульсами,
що передаються нервовими шляхами й чинять спрямований короткачасний вплив.
11.Гуморальна
регуляція –
це регуляція за допомогою хімічних сполук, що переносяться в організмі
рідинами внутрішнього середовища для забезпечення
тривалого й загального впливу на клітини, тканини й органи.
12.Імунна
регуляція –
це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин,
що переносяться в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення
захисного впливу на клітини, тканини й органи.
13.Епітеліальні
тканини розміщені
на межі між зовнішнім та внутрішнім середовищем організму й здійснюють функції
захисту, виділення й обміну речовин із середовищем. У зв’язку з межовим розташуванням
ці тканини здатні до регенерації, побудовані зі щільно поєднаних клітин та
незначної кількості міжклітинної речовини.
Основними видами епітелію є покривні
та залозисті. Епітелій може складатися з
одного шару (одношаровий) або з кількох шарів (багатошаровий) клітин.
Розрізняють епітелії за формою клітин (плоский, кубічний,
циліндричний та ін.).
14.Сполучні
тканини складаються
з різних за формою клітин та розвинутої міжклітинної
речовини. Ці тканини утворюють кістки, хрящі, входять до складу внутрішніх
органів і з’єднують їх між собою. За функціями
сполучні тканини бувають опорними (кісткова, хрящова), опорно-трофічними
(пухка
волокниста, жирова) та трофічними (кров, лімфа). Цим
тканинам належить виняткова роль у відновлювальних процесах
завдяки найвищій здатності до регенерації.
15.М’язові тканини
побудовані
з видовжених клітин зі скоротливими волоконцями – міофібрилами.
Розрізняють непосмуговану й посмуговану м’язові тканини. Непосмугована
(гладка) м’язова тканина утворює стінки судин, внутрішніх
органів, забезпечує рухи кишечнику, сечовиділення та ін. Посмугована м’язова
тканина поділяється на скелетну та серцеву. Скелетна
посмугована тканина утворює скелетні м’язи,
діафрагму, язик, а серцева посмугована м’язова тканина складає основу серцевого
м’яза (міокарда).
16.Нервова
тканина складається
з нейронів та клітин, що їх оточують й утворюють нейроглію. Нервова тканина
формує нерви, нервові вузли,
головний та спинний мозок. Вона забезпечує сприйняття подразнень, їх
перетворення в імпульси, аналіз інформації та формування рефлексів – реакцій на
впливи чинників середовища.
17.Основними
особливостями регуляторних систем є:
1) наявність центральних та
периферичних відділів;
2) здатність продукувати керівні
сигнали;
3) діяльність за принципом
зворотного зв’язку;
4) подвійний спосіб регуляції.
18.Нервова
система –
це сукупність органів людини, що сприймають, аналізують та налагоджують
діяльність фізіологічних систем органів у найшвидшому
режимі.
19.Рефлекс – це
реакція-відповідь організму на подразнення, яке
відбувається за участю нервової системи.
20.Рефлекторні
дуги.
Це шлях, яким імпульси передаються від
рецепторів до центральних відділів нервової системи та
від них – до робочих органів.
21.У рефлекторній
дузі виокремлюють 5 складників: 1 – рецепторна
ланка (сприймає подразнення і перетворює на імпульси); 2 – чутлива (доцентрова)
ланка (передає збудження до центральної нервової системи); 3
– центральна ланка (у ній відбувається аналіз
інформації за участю вставних нейронів); 4 – рухова (відцентрова) ланка
(передає керівні
імпульси до робочого органа);
5 – робоча ланка (за участю
м’яза чи
залози відбувається певна дія)
22.Синапс. Це ділянка
контакту одного нейрона з іншим або з робочим органом.
23.Збудження в синапсів
передається особливими речовинами-медіаторами.
Вони синтезуються
передсинаптичною мембраною й накопичуються в синаптичних
міхурцях. Коли нервові імпульси
доходять до синапсу, міхурці лопаються, і медіаторні молекули потрапляють в синаптичну
щілину. Мембрана дендрита,
що називається післясинаптичною, приймає інформацію й перетворює її в
імпульси. Збудження
передається далі вже наступним
нейроном.
24.Ендокринна
система –
це сукупність залоз, що забезпечують гуморальну регуляцію функцій
фізіологічних систем.
25.Вищим відділом ендокринної регуляції є гіпоталамус,
який разом із гіпофізом керує периферичними залозами.
26.Клітини
ендокринних залоз
утворюють гормони
й надсилають їх у внутрішнє середовище.
27.Імунна
система –
це сукупність органів, що утворюють спеціальні хімічні сполуки й клітини для
забезпечення захисного впливу на клітини,
тканини й органи.
28.До центральних
органів імунної системи належать
червоний кістковий мозок і тимус, а до периферичних – мигдалики, апендикс,
лімфовузли.
29. Центральне
місце серед клітин імунної системи посідають різноманітні лейкоцити, а серед
хімічних сполук – антитіла, що виробляються у відповідь на чужорідні
білкові сполуки.
30.ОБМІН
РЕЧОВИН ТА ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ – сукупність фізіологічних,
хімічних та фізичних перетворень речовин і енергії в
організмі від часу їх надходження з навколишнього середовища до
виділення продуктів розпаду й тепла.
31.Під час обміну
речовин та перетворення енергії в організмі людини здійснюється низка функцій,
а саме:
1) пластична (забезпечення потреб
організму в речовинах); 2) енергетична (забезпечення потреб організму
в енергії); 3) гомеостатична (підтримання сталості внутрішніх
умов для життєдіяльності організму).
32.процеси синтезу – утворення складних
органічних сполук із простих, на які затрачається енергія (асиміляція);
33.• процеси розпаду – перетворення складних
органічних сполук на прості,
під час яких енергія виділяється (дисиміляція).
34. Етапи обміну речовин та обміну енергії:
І етап. Надходження
речовин й енергії
в організм
↓
Транспорт речовин до клітин
(кров, лімфа, тканинна рідина)
↓
ІІ етап. Внутрішньоклітинний
обмін:
асиміляція й дисиміляція
↓
Транспорт речовин від клітин
(кров, лімфа, тканинна рідина)
↓
ІІІ етап. Видалення
речовин й
тепла з організму
35.Інтенсивність
обміну речовин в організмі людини визначається харчовими й енергетичними
потребами, що залежать від низки таких чинників.
1. Добові та сезонні зміни в природі,
2. Фізичне та розумове навантаження.
3. Споживання їжі.
4. Температура навколишнього середовища
Немає коментарів:
Дописати коментар