Екзотичні акваріумні риби.

Мастацембел червоносмуговий, хоботорил червоносмуговий, вогняний вугор.  

Батьківщиною мастацембела червоносмугового є Таїланд, Бірма і Малайзія. Мешкає в повільно-текучих річках і озерах із змуленим або піщаним дном, густо зарослим водною рослинністю. Завдяки своїм колючкам-голкам, розташованим на спинному плавнику, рибка придбала собі погану славу у риболовів і акваріумістів.  Потрапляючи до рук, хоботорил прагне скоріше вислизнути і може вколоти своїми твердими гострими колючками. Самі шпильки не отруйні, а ось слиз, який виділяється для зменшення тертя, вельми токсичний, тому необхідно відразу ж обробити рану антисептиком.

Мастацембел червоносмуговий зовні нагадує вугра. Статеві відмінності: самка блідіша і більша за самця. Довжина тіла мастацембела червоносмугового в природних умовах може досягати 1 м, в неволі до 50 см, висота 6-8 см.

Мастацембел червонополосий веде нічний спосіб життя: вдень ховається в заростях, під корчами або каменями або заривається в грунт таким чином, що видні тільки рило і очі. Агресивний до представників свого виду, тому рекомендується тримати поодинці в компанії з крупними, рухливими сусідами. Мастацембел може «втекти» з акваріума, відшукавши найменшу щілинку, тому необхідно стежити, щоб щілин не було зовсім. Швидко вчиться впізнавати господаря і навіть може брати їжу з його рук.

Для утримання мастацембела червоносмугового потрібен акваріум об'ємом від 300 літрів (для 1 дорослої особини) з піщаним грунтом товщиною не менше 5 см, укриттями з уламків гірських порід, перевернутих керамічних горщиків і заростями твердолистих рослин з сильною  кореневою системою (добре мати в акваріумі плаваючі рослини, оскільки вони затемняють дно). Мастацембел червоносмуговий споживає будь-який живий корм: трубочник, дафнію, артемію, коретру, а також морожені і сухі корми. У природних умовах ці хижаки полюють на черв'яків, личинок комах, равликів і на дрібних крабів.

  

Срібний ніж Бланша

Мешкає в басейні річки Меконг,може пливти, як вперед, так і назад. Статеві відмінності: самець більший і стрункіший за самку; у самки перед нерестом округле черевце. У природі срібний ніж Бланша росте до 120 см, в акваріумі значно менше. Тривалість життя до 10 років,хижа риба. Для утримування в акваріумі підходять тільки молоді особини, оскільки вони дуже швидко ростуть і з віком їм потрібно більше місця. Краще тримати їх поодинці або з рибами великого розміру (наприклад, арованами, поліптерусами, астронотусами, цихлазомами, великими сомами, гігантськими гурамі).Активність срібний ніж Бланша може проявляти як вночі, так і вдень (при груповому утримуванні). Тримається рибка в нижньому і середньому шарах води.Тримати срібного ножа Бланша бажано у видовому акваріумі об'ємом не менше 300 літрів з різними укриттями з каменів і корчів, заростями рослин по краях і вільним місцем для плавання. Срібний ніж Бланша споживає живий корм: дрібну рибу, равликів, ракоподібних, черв'яків. До нерухомої їжі (шматочки м'яса, яловичого серця, кальмарів, м'ясного і  рибного філе) його слід привчати поступово.

Стерникла, клинопузка звичайна.

Батьківщина стерникли - Південна Америка (від Панами до Ла-плати). Тримається рибка в освітлених сонцем, багатих киснем верхніх шарах води. Ця незвичайна декоративна рибка, привертає до себе увагу, перш за все дуже оригінальною формою тіла. Стерникла може виплигувати з води і пролітати над поверхнею до 3 - 5 метрів, при цьому прискорено змахуючи з дзижчанням грудними плавниками.У довжину стерникла росте до 6,5 см. Тривалість життя в неволі до 5 років.Стерникла миролюбна і відносно невибаглива рибка. Основну частину часу проводить у верхніх шарах води. Тримати можна в загальному акваріумі групою не менше 6 особин. Сумісна з будь-якими мирними рибами.Утримання стерникли в акваріумі пов'язане з деякими специфічними труднощами. У природі ця рибка витрачає велику кількість енергії, в акваріумі ж через малорухливе життя швидко жиріє і втрачає здатність до розмноження. Щоб цього уникнути влаштовують сильну течію води: рибка весь час рухається, втрачає багато енергії і не страждає ожирінням. Тримати стерниклу потрібно в закритому акваріумі. Стерникла вживає живий корм (особливо віддає перевагу дрібним крилатим комахам), замінники. Їжу бере тільки з поверхні води.

Тетраодон леопардовий 

Мешкає в нижній течії річки Конго. Голова і тулуб покриті дрібними колючками, які в спокійному стані прилягають до тіла. У момент небезпеки, завдяки повітряному мішку, що відходить від шлунка, рибка набуває форми кулі, і колючки стають вертикально. Вибране з води повітря тетраодон леопардовий одразу ж заковтує і роздувається. Випущений назад у воду, тетраодон леопардовий якийсь час плаває черевом догори і здається зовсім безпорадним, не маючи можливості зануритися. Статеві відмінності: самка більша і ширша за самця. У довжину тетраодон леопардовий росте до 10 см. Тривалість життя близько 8 років.Тетраодон леопардовий агресивна і хижа риба. Тримати її можна в загальному акваріумі з рухомими крупними рибками, але краще у видовому. Перевозити його можна тільки в тарі з твердого матеріалу, оскільки він може перекусити або проколоти поліетиленовий мішок. Тримається тетраодон леопардовий в нижньому і середньому шарах води.

Тримати тетраодона леопардового можна в загальному акваріумі від 200 літрів з різними укриттями (гроти, корчі), із заростями рослин. Тетраодон леопардовий споживає живий корм (мотиля, дощових черв'яків, малорухливих мальків риб, равликів і так далі).

 Боція - клоун

У природі боція-клоун мешкає у водоймищах багатих водною рослинністю в Південно-східній Азії, Індонезії (Суматра і Борнео). Акваріумістам її поставляють з 1936 року, причому в продаж надходять, як правило, риби, спіймані в природі.

При щонайменшій небезпеці боція-клоун видає звуки, що нагадують клацання. У довжину може досягати 30 см. Зовнішні статеві відмінності у особин відсутні.

Тримати боцію-клоуна потрібно в акваріумі об'ємом не менше 200 літрів з приглушеним освітленням і багатьма укриттями на дні. Грунт - м'який, піщаний. Рослини в акваріум висаджують великолисті, які добре укорінюються в грунті. Боція-клоун може жити тільки в зграї по 5-7 особин.

Боції-клоуни всеїдні. Вони споживають в їжу як живий, так і сухий корм. Бажано давати їм рослинну підгодівлю і вітаміни.

Чорна ножетілка

Чорна ножетілка мешкає в повільно-текчих і зарослих водоймищах верхньої і середньої частини басейну річки Амазонка (Перу, Болівія, Колумбія, Бразилія). Відноситься до слабоелектричних риб. Чорний ніж з'явився в наших акваріумах в середині вісімдесятих років, перше його потомство було отримане в 1990 році в Ленінграді.За допомогою його хвилеподібних рухів може пересуватися в будь-якому напрямі.Чорна ножетілка досягає в довжину 50 см, в акваріумі росте не більше 35-40 см.

Аптеронотус білокрайовий донна і нічна риба. У денний час ховається в укритті і виходить з нього тільки під час годування. Між дорослими самцями часто бувають сутички за територію, тому краще всього тримати чорних ножів поодинці. Якщо ви все ж таки придбали більш ніж одну особину, то бажано забезпечити їм в акваріумі багато укриттів (корчів, гротів і так далі). Чорний ніж (аптеронотус білокрайовий) сумісний з будь-якими мирними рибками, за винятком дуже рухомих і агресивних риб (аптеронотус трохи полохлива риба), дрібних видів (наприклад, Гуппі і Неон, яких вони можуть з'їсти) і барбусів які можуть пошкодити ніжні плавники аптеронотуса білокрайового.

Тримати чорну ножетілку потрібно в акваріумі об'ємом від 200 літрів з великою кількістю укриттів (камені і споруди з них, корчі), заростів рослин. Чорний ніж в природних умовах харчується личинками комах і мальками риб. У акваріумі охоче поїдає заморожені корми (мотиль, трубочник, креветки, кальмара та ін.)

 Сом електричний 

Мешкає в повільно-текучих і стоячих прісних водоймищах Західної і Центральної Африки. Він є єдиним представником сімейства електричних сомів. Існує думка, що слиз, який виділяється ним, має антибактеріальними властивостями. Електричний сом відомий ще з Давнього Єгипту, збереглися зображення, які були зроблені 6 тисяч років тому. На батьківщині його називають «ра-аш», що співзвучно арабському слову «pa-ад» (грім). Є об'єктом місцевого промислу, також використовується місцевими жителями в народній медицині (електротерапія) для лікування різних захворювань.

Електричний сом може випускати електричні заряди за допомогою особливого органу, розташованого кільцеподібно навколо всього тіла (що додає йому значної огрядності і неповороткості). Цей орган в поперечному розрізі є ніби складеним з безлічі шестигранних і круглястих чарунок, а в подовжньому складається з щільно прилеглих один до одного стовпчиків, перпендикулярно ребрам яких, розміщені тонкі пластинки, що відділяються один від одного драглистою речовиною. За своїм складом ці стовпчики мають значну схожість із вольтовим стовпом (число таких стовпчиків у сома доходить до декількох сотень). Імпульси струму можуть досягати 360 В, але, зазвичай, менше (точно зміряти напругу важко, тому що сом втомлюється і потужність його розрядів швидко знижується). Статеві відмінності відсутні. У довжину в природних умовах сом електричний може досягати 1 метра, в акваріумах значно менше.

Електричний сом малорухлива, донна і хижа риба. Тримати бажано в акваріумі об'ємом від 250 літрів з великими каменями, корчами, керамічними горщиками і без рослин (оскільки вони їх виривають). Також небажано тримати в акваріумі більше за одну особину (двох самців), оскільки при щонайменшому відчутті голоду вони вступають в бій, поки хто-небудь з них не загине. Звикнувши до господаря, риби не користуються своєю грізною зброєю, але все таки рекомендується бути уважним і не лякати сомика. Електричний сом стає активнішим з настанням сутінків і під час годування.

Електричний сом вживає їжу тваринного походження (дрібна риба, черв'яки, свіже м'ясо, яловиче серце, креветки). Схильний до переїдання.

Батьківщиною буноцефала є Південна Америка, в основному західна частина басейну Амазонки.

У довжину риби досягають 15 сантиметрів. Самки буноцефала набагато повніші за самців. Тривалість життя цих сомів досягає 6 років.

По характеру поведінки буноцефали є типовими нічними рибами. Ведуть малорухливий спосіб життя. Активність проявляють з настанням сутінків, а вдень спокійно лежать на дні, зарившись в мул або пісок, очікують своєї здобичі і не подають ознак життя до моменту нападу на необачну жертву. Володіють вражаючою здібністю до маскування під грунт. У акваріумі буноцефалів можна тримати разом з неагресивними рибками. Соми буноцефали споживають будь-який корм, але віддають перевагу м'ясному. Годують риб ввечері, ближче до ночі. Слід пам'ятати, що цей вид сомів схильний до переїдання.

  Батьківщиною хака є Південно-східна Азія: річки Індії, Бангладешу і Непалу. Місцеві жителі прагнуть уникати цю рибу і не наступати на неї, вважаючи отруйною.

Хака (жаборот) має дуже незвичайну форму: сильно «розплющене» тіло, покрите товстою роговою шкірою з гострими шпильками (можна отримати болісні уколи); плоску голову на якій розташовані невеликі очі і величезний рот. На голові розміщені 3 пари вусів. Спинний плавник невеликий. Забарвлення тіла коричневе: на плавниках є темні і світлі плями, живіт білий, з близько розташованими темними плямами. Особливість хака не тільки в його незвичайній формі, але і в тому, що при роздратуванні риба видає чавкаючі звуки (можливо через це вона  і отримала таку назву). У довжину рибка досягає до 24 сантиметрів. Самці ширші і довші за самок. Тривалість життя в акваріумі від 6 до 15 років.

Сом хака веде строго нічний спосіб життя. Є донною рибою. Вдень риба ховається в своєму укритті, а ближче до ночі виходить на полювання. Небажано тримати цього сомика в акваріумі, де є дрібніші рибки (вони є потенційною жертвою).

Акваріум для утримання сома хака повинен мати об'єм не менше 150 літрів. Дуже важливо, щоб у хака була різноманітне харчування, з переважанням тваринної їжі (ракоподібні, шматочки креветок, риби, кальмарів, земляних черв'яків, рубане яловиче серце), але він не відмовиться і від інших видів корму. 

 Рибу– крокодил відносять до класу хижих риб, через ряд своїх особливостей данний хижак може представляти чималу небезпеку і для людини!

Ця екзотична істота «Риба крокодил» або «Плямистий плоскоголов» населяє тропічні моря біля берегів Південно-Східної Азії, Австралії, а також в Червоному морі та Індійському океані.

Риба крокодил сповідує малоактивний хижий спосіб життя. Заховавшись в піску і зачаївшись, риба чекає на свою жертву. Вона прекрасно маскується під кольори морського дна і розташовані недалеко корали, її жертва, підпливає зовсім близько до пащі хижака і тоді риба – крокодил миттєво убиває свою жертву. Крім риб, плямистий плоскоголов, полює на ракоподібних, креветок, крабів та інших жителів морів.

Для людини, цей хижак також несе небезпеку, справа в тому що плоскоголов для захисту від більших хижаків виділяє на своїх шипах особливі ферменти, уколовшись рана людини запалюється та дуже довго гоїться. І хоча шипи не отруйні, рани можуть створити чимало неприємностей.

Доросла риба – крокодил має довжину тіла до одного метра. Їх успішно тримають у акваріумах, але потрібен спеціальний морський акваріум об’ємом більше трьох тонн.

 Риба мандаринка живе в коралових рифах.

У теплих водах Індійського і Тихого океанів мешкають яскраві рибки-клоуни, герої багатьох мультфільмів і прототипи улюблених дитячих іграшок.

Ви дивились мультфільм «У пошуках Немо», тож витончена рибка-клоун Немо та його татусь вам, мабуть, добре відомі. Настав час познайомитися з ними ближче!

Таке незвичайне прізвисько рибка-клоун отримала через яскраве забарвлення та схожість з гримом циркових акторів, які розмальовують своє обличчя перед виступом. Колір тіла риб-клоунів може  варіювати від рожевого до вогняного, жовтого і червоного.

Риба-клоун живе поряд з морською актинією (анемоною), яка завдяки величезній кількості ядовитих щупалець захищає рибку від недругів. Клоунам же актинії не страшні, ці рибки виробляють спеціальний слиз, який і захищає їх від болючих укусів.

Риби-клоуни ретельно піклуються про свій «дім»: приваблюють до анемони різні організми, якими та харчується, а ще очищають її від забруднення та відлякують хижаків, на зразок крабів.

Харчуються переважно водоростями та планктоном, які приносить течія. Відпливати далеко від своєї актинії рибки не наважуються. Так вони можуть стати легкою здобиччю для навколишніх хижаків. Все життя риби-клоуни живуть парами. Цікаво, що ці красуні бездоганно регулюють свій ріст: можуть пришвидшити,  уповільнити, або й взагалі зупинити процес збільшення розмірів тіла. Та і це ще не все! Риби-клоуни запросто можуть змінити стать. Неймовірно,але всі риби-клоуни народжуються самцями , а потім, за необхідності, перетворюються на самок, продовжують рід та головують у зграї.

 Риба-раструб.

Дуже унікальна риба. Цей незвичайний житель коралових рифів досягає 80 см у довжину. Більшість життя риба не плаває, а зависає головою вниз, маскуючись під палку. Так риба-раструб захищається від хижаків.

Японська волохатоголова собачка.

Мешкає неподалік берегів Японії та Корейського півострова. Досягає довжини 55 см. Харчується рибка безхребетними тваринками, здираючи їх з каменів.

Японська собачка — прекрасний «атракціон» для водолазів та аквалангістів. Її можна гладити та годувати прямо з рук.

Хвостокол синєплямистий рифовий.

Виростають до 70 см у довжину. Часто зариваються в пісок так, що видно лише хвіст та очі. Поширені від берегів Червоного моря і східного узбережжя Африки до Соломонових островів, Японії та Австралії.

Плямистий хвіст тварини може бути небезпечним для людини, адже це — основне джерело захисту хвостокола. 

Риба з прозорою головою.

Мешкає диво-рибка в Тихому океані, неподалік від берегів північної Японії, Курильських островів, а також біля західного узбережжя Канади та Сполучених Штатів Америки.

Аналогів рибі не знайти у цілому світі. Прозора голова її вкрита такою ж прозорою оболонкою і заповнена рідиною, навіть кістки навколо очей — і ті прозорі. Очі зовсім не схожі на органи зору звичайних риб. Вони розташовані всередині голови і дивляться крізь оболонку тільки в одному напрямку — вгору. А там, де повинні були б розташуватися очі, у риби з прозорою головою ніздрі. Відкрив незвичайну рибу Вільям Чапман у 1939 році. Глибоководну жительку довго не могли дослідити. Коли її піднімали на поверхню, рибка гинула через великі перепади тиску, адже мешкає вона на глибині 700-800 м під водою.

Лише в 2009 році Брюс Робінсон і Кім Райзенбіхлер із Дослідницького інституту акваріума затоки Монтерей змогли підняти рибу з глибин океану живою та провести детальні дослідження. Саме їм належать і перші фото риби, зроблені у 2004 році глибоководним фотоапаратом з дистанційним управлінням. Вчені довели, що трубчасті очі риби все ж обертаються всередині прозорої голови. Відбувається це лише тоді, коли вона побачить здобич, що пропливає над нею (до раціону риби зазвичай входить зоопланктон). Тоді риба приймає вертикальне положення і починає полювання. Очі її в цю мить направлені прямо перед собою, решту часу рибка дивиться лише вгору, на поверхню океану.

Оселедцевий король 

— найдовша з відомих нині кісткових риб океану — занесений до Книги рекордів Гіннеса. Довжина його тіла зазвичай становить п’ять з половиною метрів, але очевидці стверджують, що бачили навіть 17-метрових королів.

Риба-весло, морський змій, король підводного царства,— яких тільки назв не вигадували моряки чудернацькій рибі, випадково побачивши її серед блакитних хвиль.

Є в неї іще одна назва — ремінь-риба. Цей океанічний мешканець і справді нагадує ремінь. Неймовірно, але при довжині 3,5 м ширина риби може становити лише 5 см. Досі вченим мало що відомо з життя оселедцевого короля. Мешкає він на глибині 50-700 м у теплих водах Тихого, Індійського та Атлантичного океанів. Колись таємнича ремінь-риба породжувала навіть міфи. Морехідці називали її «морським чудовиськом». Людська фантазія малювала істоту з головою коня та величезною вогняною гривою, що розвівалася на вітрі. Риба і справді виглядає досить дивно. У неї великі очі, вертикальний рот, яскраво-червоні плавники утворюють на голові корону, сплюснуте тіло з темними цятками більше нагадує стрічку, аніж живу істоту. Дивина та й годі! Перші наукові відомості про рибу-весло з’явилися в 1771 році. Як виявилося, харчується вона переважно планктоном, хоч іноді, очевидно, ласує і оселедцями, звідки і дивна назва короля. Побачити оселедцевого короля на воді нині — велика рідкість. Частіше на берег його, вже неживого, викидає шторм. М'ясо ремінь-риби не до вподоби навіть тваринам, тому ловлять оселедцевого короля швидше ради спортивної цікавості, аніж заради наживи. Ось таке от морське чудовисько! 

 Риба-снайпер. 

  

Її називають бризкун, а в Малайзії – «риба-тигр», за темні поперечні смуги на світлому фоні тіла.

Бризкун – далекий родич нашого окуня. Його довжина – всього 15-20 сантиметрів. Ці рибки плавають невеликими зграйками біля поверхні води, виглядаючи на гілках і листі рослин комах. Бризкун приймає майже вертикальне положення і «вистрілює» цівкою води. Стріляє він з дивовижною точністю, але нерідко й промахується: легкий вітерець, брижі на поверхні води створюють перешкоди для «стрілянини». Тому рибка змушена давати 5-7 «залпів», перш ніж досягне мети. На піднебінні у бризкуна знаходиться вузький жолобок, до якого він притискає язик, потім різко закриває зябра, за рахунок чого створюється тиск, і цівка води летить майже на два метри.Рибки з самого дитинства вміють видобувати собі в такий спосіб їжу. Однак, щоб досягти досконалості, їм доводиться тренуватися. Спочатку мальок «вистрілює» цівкою води всього на кілька сантиметрів, часто промахується, потім «стрілянина» стає все більш точною і далекою. У деяких риб цівка води іноді летить на цілих 4 метри.

Бризкун «стріляє» зазвичай по усьому, що рухається. Це може бути не тільки комаха, але і вогник.

Бувало, що вода потрапляла в очі людині, яка наглядає за рибами в акваріумі. Риба реагувала на рух зіниць і повік.

У Малайзії для розваги туристів влаштовують спеціальне «шоу»: до плаваючих в басейні риб підносять запалені свічки. При цьому бризкуни з великою точністю гасять вогники цівкою води. Серед риб, так само як у людей, є більш здібні екземпляри. З ними-то і «працюють» спеціальні тренери. Вони терпляче навчають їх стрільбі по цілях, адже за такі вистави глядачі платять чималі гроші.

 Рибка-футболіст.

Є і така рибка. З хитромудрою назвою «клюворил гнатонемус Петерса». Живе вона і в акваріумі. Якщо кинути їй маленький поролоновий м'ячик, рибка негайно пливе до нього і з захопленням грає у м'яч, підкидаючи його головою. От було б класно – дістати таку рибку і назвати іменем улюбленого нападника або воротаря.

 Хижа риба європейський вудильник або  європейський морський чорт. 

Назву цей вид отримав через дуже непривабливою зовнішності. Довжина тіла – до 2 метрів, частіше 1-1,5 метра. Маса – до 20 і більше кілограм.

 Піраньї 

– прісноводні риби, які мешкають в річках та водоймах Південної Америки. Назва риби походить від коренів двох слів мови гуарані «піра» - риба і «аніа» - зуб, диявол. Натуралісти минулих століть, задовольняючись найчастіше лише розповідями моряків і тубільців, записали безліч свідчень про те, які ненажерливі і небезпечні ці риби. Так виникли легенди про хижого людожера, лютого до неподобства, який не щадить нікого на своєму шляху. Але які ж піраньї насправді?

Піраньї досягають довжини в 30 см і ваги до кілограма. Будова нижньої щелепи і зубів дозволяє піраньї виривати зі здобичі великі шматки м'яса. Доросла піранья може перекусити палицю або людський палець.

Але, не зважаючи на це, не всі піраньї їдять м’ясо. Приблизно 30-35 видів риб родини піраньєвих харчуються водними рослинами і плодами, які впали у воду, а 28-30 видів - типові хижаки. З них тільки 4 види несуть небезпеку для теплокровних хребетних тварин. Найбільш кровожерливі піраньї живуть у басейні Амазонки. Вони здатні обгризти людину до кісток. Саме ці піраньї стали «улюбленцями» акваріумістів, які мріють одомашнити небезпечних хижаків.

Безліч індіанців і білих жителів Південної Америки купаються і перуть білизну в річках, де піраньї звичайні. І що ж? Є достовірні відомості лише про окремі укуси; ніхто поки не загинув від нападів зграї. Набагато частіше купальщики страждають від голок прісноводних скатів.

Однак, питання про небезпеку піраній поки не вирішене. В усякому разі, в акваріумі ці риби лякливі. Під час вилову, перевезення, при різкому русі і ударі по акваріуму піраньї завалюються на бік, опускаючись на дно, - буквально «непритомніють». На щастя, швидко оговтуються від шоку. І лише в порядку самозахисту пускають в хід щелепи.

Ще один цікавий факт. Піраньї відомі своїми блискавичними нападами великими групами, що стало широко відомим завдяки голлівудським фільмам. Виявляється, вони використовують цю тактику для захисту від хижаків, а не для полювання. А захищатись їм, як не дивно, є від кого - на них полює багато мешканців річок: більші риби, каймани (родичі крокодилів) і річкові дельфіни.

Загадковий світ риб

10 Найбільш чудернацьких риб світового океану

Мініатюрні тварини

Дивовижні тварини

Біологія життя.: Коспекти занять для гуртка.

Біологія життя.: Коспекти занять для гуртка.: Тема . Як тварини захищаються. Мета : ознайомити учнів з деякими ознаками пристосування тварин до захисту від ворогів у природі; ф...

КВК " У світі риб"

КВК  «У світі риб»

Навчальна мета: узагальнити та систематизувати знання про рибний світ, розвивати інтерес до цих живих організмів шляхом цікавинок та відеоматеріалів; прищеплювати любов до риб, викликати позитивні емоції та виховувати працелюбність, дисциплінованість.

Розвиваюча мета:розвивати творчi здiбностi,збагачувати словниковий запас.Пробуджувати у дiтей естетичне почуття,розвивати iх пiзнавальнi iнтереси.Виховувати любов до природи.

Виховна мета:формування екологiчноi культури особистостi.Виховання любовi,iнтересу та поваги до рiдноi природи,необхiдностi ii оберiгати.

Термiни та поняття: обтічна форма тіла, зяброві кришки, бічна лінія, інстинкт, рефлекс.

Мiжпредметнi зв"язки:бiологiя,медицина,географiя,природознавство.

Тип заняття: КВК.

Методи та прийоми:розповiдь,бесiда,iнструктаж,демонстрацiя предметiв,груповi форми роботи,спостереження,самостiйна творча робота.

Обладнання:таблицi,плакати,ксерокопii,роздатковий матерiал,демонстрацiйний матерiал.

                         Хiд заняття.

вступна частина 1)Органiзацiя гурткiвцiв до заняття.

 основна частина 1)  гра.

заключна частина:пiдведення пiдсумкiв.             

Учнiв поділено на дві команди. Кожна команда має назву, емблему, вболівальників.

Обов’язки помiчників учителя: один учень облiковує час (30с) на обдумування питань команди, а другий - підраховує результати на дошці.

Конкурс 1. Представлення команд “Акула” та “Дельфін”.

Конкурс 2. Розминка. Члени команд вiдповiдають на запитання, номери яких вибирає капiтан команди. За правильну вiдповiдь команда одержує один бал. Якщо вiдповiдь неповна - 0,5 бала.

1. Чи водяться акули в морях України? (Так, катран, або морський собака.)

2. Яка риба є найшвидшою? (Риба-меч – 100-130 км/год.)

3. Якi риби мають легенi й можуть жити без води мiсяцями?

(Дводишнi риби: анабас,протоптеру, неоцератодус, лепiдосирен.)

4. Чи бувають риби без луски? (Так, сом, вугор, меч-раба та iн.)

5. До якого вiку ростуть риби? (Ріст триває до старості.)

б. Назвiть найбiльшу рибу на Землi. (Китова акула.)

7. Чи завжди горбата горбуша? (До нересту в неї горба немає.)

8. Назвіть найменшу рибу на Землі.(бичок пандака)

 9. Яка риба України має електричний орган? (Скат морська лисиця.)

10. Чи є риби, якi нерестяться взимку? (Мильок.)

 11. Чи линяють риби? (Таку рідкісну властивiсть має морський йорж.)

12. Отрута якої риби є найнебезпечнiшою для людини? (Цинанцеї, або бородавчатки.)

Конкурс 3. “Упiзнай рибу”. Спочатку для однiєї, а потiм для другої команди демонструються ілюстрації, де показано рiзнi види риб. Гравцям необхiдно назвати їх. Правильнi вiдповiдi оцінюються трьома балами.

4. Конкурс дегустаторiв. Проводиться «дегустацiя» консервованої риби. Учнi повиннi визначити, що це за риба, розповiсти якомога бiльше про неї.  Максимальна оцiнка - 4 бали.

5. Відгадати мультфільми.  (4 бали).

6. Конкурс уболiвальникiв. Називається будь-який вид риби (наприклад, щука). Уболiвальники команд новиннi назвати вид риби, який починається на букву, якою закiнчується попередня назва, i тд.

Наприклад:щука-акула-амур-рогозуб-бичок-карась-сом-меч(-риба)-чоп-пiчкур-райдужник-короп-пегас-сиг-гiрчак-кета-анчоус-скат-товстолобик- камбала...

7. Конкурс капiтанiв. Капiтани iз заплющеними очима на дошцi малюють рибу (видовжена форма тiла, око, зяброва кришка, хвостовий, черевний, спинний, грудний плавцi, бічна лiнiя...). Малюнки оцiнюються (3 бали).

Конкурс 8. «Домашнє завдання».

Рибалки, моряки, багато жителів узбережжя трьох океанів називають її "біла смерть" і вважають цю рибу найнебезпечнішою, найлютішою, найсильнішою, найбільш хижою, найбільш грізною і, взагалі, найбільшою з всіх, хто нападає на людей. (акула)

Ця рибка нагадує шахову фігуру. Вона плаває у вертикальному положенні й уникає ворогів, приймаючи колір підводних рослин.(морський коник)

Ці риби здатні виробляти електрику. Тіло нагадує дуже товстий млинець – кругле і м'ясисте. Багато видів відрізняються яскравим забарвленням, як би попереджуючи про небезпеку дотику.(скат)

Може досягати в довжину більш ніж 1,5 метра, ваги — 35 кг. Забарвлення тіла плямисто-смугасте, світлі смуги проходять вздовж та поперек тіла. У водоймі тримається в заростях водяної рослинності. Як правило, вона там стоїть нерухомо і зачаївшись, раптово кидаючись на здобич. Впіймана здобич проковтується тільки в напрямку з голови — якщо вона вхопила її поперек тіла, то, перед тим як проковтнути, вона швидко розвертає здобич головою в горлянку.Лютий ворог риб у річках,ставках та озерах.(щука)

Максимальна оцінка - 5 балiв.

Пiдбиття пiдсумкiв. Визначення та привiтання переможцiв. Вручення призiв (готують уболiвальники).

Мініатюрні тварини

Вода в організмі людини.

Тварини тайги.

Тайга  – це хвойні ліси, що покривають величезні простори на півночі Європи та Азії та Північної Америки.  Клімат тайги помірний. Влітку тут можна відчути виснажливу спеку, а взимку безжальний, пронизливий холод.

 В американській тайзі ростуть високі і стрункі чорна (канадська) та срібляста ялини, що сягають висоти 60 м. Останню завезли а Європу і вона прикрашає вулиці багатьох наших міст. Величезні площі в Канаді займає бальзамічна ялиця, що сягає заввишки 100 м і має двометровий діаметр стовбура. Вона є джерелом цінної медичної смоли, що називається канадським бальзамом. Поширена також канадська модрина, деревина якої використовується у лісовій промисловості. На схилах Кордильєр біля Тихого океану ростуть туя, дугласія. Остання зазвичай здіймається на висоту 50-80 м, а найвищі екземпляри – до 125 м. Живе до 1 тис. років. Має міцну деревину, яка не гниє у воді.
     На тихоокеанському узбережжі материка у природній зоні тайги живе найтовстіше дерево в світі секвойя, або мамонтове дерево. У Каліфорнії було зрізано секвойю діаметром в основі 36 м і висотою 142 м. Зазвичай же дерево досягає 10 м у діаметрі при висоті 80-100 м. Живуть секвойї 2-4 тис років, а на спілі одного дерева нарахували навіть 4830 річних кілець. Це хвойне дерево має й найтову кору серед дерев (60-70 см), яка не горить і береже рослину від морозів. Назву дереву дали індіанці на честь свого національного героя, який створив перший алфавіт однієї з мов. Ці стрункі велетні вимирають. У світі їх лишилося близько 500 екземплярів. 

 Тваринний світ тайги не так багатий і різноманітний, як фауна широколистяних лісів. З ссавців тут водяться лось, кабарга, білка, білка-летяга, бурундук, заєць-біляк, бурий ведмідь, рись, колонок, горностай, ласка. Типові тайгові птиці – це глухар, уральська сова, яструбина сова, мохноногий сич, трипалий дятел, кедровка, снігур, білокрилий шишкар і шишкар.Є в тайзі і плазуни – звичайна гадюка, живородна ящірка, а на південних околицях тайги зустрічається змія щитомордник. Із земноводних широко поширений чотирипалий тритон, зустрічаються остроморда і трав’яна жаби.  Через суворість клімату умови життя в тайзі складні. Але тайгові тварини добре пристосовані до них. У багатьох звірів взимку відростає густий і довгий хутро. А сніговий покрив для деяких тварин служить хорошим притулком, в ньому вони влаштовують тимчасові житла. Наприклад, заєць-біляк і тетерев ночують, зарившись у сніг, а в сильні морози, хуртовини залишаються там і на день.

 Глибокий і пухкий сніговий покрив в тайзі ускладнює пересування тварин.

 Однак багато звірі і до цього пристосувалися. У зайця-біляка, рисі і росомахи широкі лапи. Крім того, взимку на лапах у них виростають довгі жорсткі волосся, і вони ходять по снігу не провалюючись. Своєрідні пристосування до життя в тайзі і у деяких птахів. Наприклад, у глухаря і рябчика пальці облямовані рогоподібної бахромою. На зиму ця бахрома відростає і допомагає птахам утримуватися на зледенілих гілках дерев.

Тайга багата запасами корму не тільки в літній, а й в зимовий час.

 Північні олені розкопують сніг і дістають з-під нього лишайник ягель. Зайці-біляки харчуються корою дерев і чагарників. Основний же корм багатьох тайгових тварин – насіння хвойних дерев, особливо кедрові горіхи. Їх їдять не тільки птахи, білки, бурундуки та інші гризуни, а й деякі хижаки: ведмеді, соболі, а іноді навіть лисиці і росомахи.

Хоча й багата тайга кормом, але добувати його в зимовий час не так-то легко. Тому у тайгових мешканців розвинулися різноманітні пристосування, дозволяють їм переживати цей суворий час року. Так, білки і пташки кедровки збирають на зиму запаси корму, а ведмеді і борсуки впадають в сплячку. Бурундук восени запасає корм, взимку спить. Свої запаси він поїдає навесні після пробудження.

 Влітку в харчуванні тайгових тварин велику роль відіграють гриби і ягоди; дрібні і середні хижаки полюють на гризунів.

 Лось. Один з найбільш характерних представників тайговій фауни – лось для свого поселення вибирає низинні місця з молодою поросллю листяних порід. Особливо любить він старі гару, лісосіки, узбережжя лісових річок і озер, болотисті топи. Харчуються лосі молодий хвоєю, деревної листям, пагонами, корою дерев і чагарників і навколоводних рослин! Вражає здатність цих великих звірів жити в болотах, нерідко в справжніх трясовина, де не пройде ні коня, ні людина. Ходити по болотах їм допомагає особливий пристрій копит. На кожен квадратний сантиметр поверхні широкого копита лося припадає всього близько 400 г ваги тварини, що й дає лосеві можливість пересуватися по заболочених ділянках тайги. Крім того, величезна сила лося дозволяє йому швидко і легко витягати ноги з топкою і в’язкою грунту. Сила тваринного виявляється і в його стрибках: він вільно перестрибує чотириметрові канави і двометрові огорожі. Завдяки своїй силі дорослий лось не боїться вовків. Він стає спиною до дерева, і вовк поодинці не ризикне наблизитися до його переднім ногам.

 У північних частинах тайги мешкають північні олені. Зиму вони проводять в лісі, а влітку перекочовують на відкриті місця, на мохові болота, на береги річок і озер. У гірських районах олені піднімаються вище лісу, де знаходять рясні корми і рятуються від гнусу – кровосисних комах.

 Сама дрібна лісова копитна тварина – кабарга з групи оленів. У кабарги немає рогів, але сильно розвинені верхні ікла. У самців вони видаються далеко назовні. Харчується кабарга переважно деревними лишайниками. У самця на черевній стороні є мішечок, що містить мускус – особлива речовина з сильним запахом, що використовується в парфумерії.

 Найбільш цінний хутровий звір – соболь мешкає в самих глухих частинах тайги, найчастіше на ділянках, порослих високими деревами, завалених буреломом і хмизом, пересічених струмками і річками. Любить соболь також непролазні хащі кедрового стланика на кам’янистих осипи гірських відрогів. Після того як ці зарості покриє товстий шар снігу, соболь знаходить в них прекрасне притулок від своїх ворогів, і добути його там майже неможливо.  Соболь неохоче лазить по деревах і свої гнізда влаштовує під деревними корінням, в дуплах, розташованих невисоко від землі, або в щілинах скель. Соболь відрізняється прихильністю до одного разу обраному ним для життя ділянці тайгового лісу.

 Інший дрібний тайговий хижак – колонок поширений майже по всій тайзі.Особливо багато цих звірків в південно-східній Сибіру і на Алтаї. Колонок влаштовує нори під пнями, хмизом і камінням. Харчується він дрібними гризунами, птахами, жабами, рибою, розоряє пташині гнізда, поїдаючи яйця.

 До тайгових хижаків відноситься і рись. У Сибіру це єдиний вид дикої кішки. Як і більшість котячих, вона веде наземний спосіб життя, але прекрасно лазить по деревах. Харчується рись в основному гризунами, зайцями, а іноді нападає навіть на великих звірів.

 Небезпечний і інший своєрідний тайговий хижак – росомаха. Це незграбне, зовні нагадує ведмедя тварина належить до сімейства куньих. В основному воно харчується падаллю, але полює іноді на таких великих тварин, як косулі і північні олені. Швидко бігати за ними росомаха не може, але володіє такою вражаючою витривалістю, що здатна загнати до повного знемоги цих чудових бігунів. Велику частину року росомаха веде бродячий спосіб життя і тому постійного притулку не має. Відпочиває вона де доведеться: між камінням, в печерах, дуплах дерев, в густій хащі.

 Бурий ведмідь. Цікавий характернейший звірок тайгових лісів – білка-летяга, що мешкає в найглухіших куточках тайги серед високостовбурні ліси. Зовні вона нагадує звичайну білку, але з боків тіла шкіра в неї утворює покриту хутром складку. Під час стрибка ця складка розтягується і дозволяє звірку здійснювати плануючий політ на значні відстані. Свої гнізда це звірятко влаштовує в дуплах.

 В болотисті райони півдня сибірської тайги завезли з Північної Америки цінного хутрового звіра – великого гризуна ондатру. Ондатра харчується водяними рослинами, а нори риє на берегах водойм або будує над водною поверхнею із стебел рослин Так звані хатки. Велику частину часу добре акліматизувалися в тайзі звірок проводить у воді в пошуках корму.

Птахи, що живуть у тайзі, по-своєму пристосовані до тайгових умов.Особливо цікаві Шишкар. Харчуються вони майже виключно насінням хвойнихдерев. Про пристрасть до такого корму свідчить будова дзьоба шишкар. Кінці надклювья і подклювья цього птаха перехрещуються і утворюють своєрідний інструмент, що дозволяє легко витягувати насіння з шишок ялини, модрини і навіть сосни. Шишкар вигодовують своїх пташенят не комахами, як це робить більшість дрібних птахів, у тому числі і зерноядних, а подрібненими насінням. На відміну від усіх інших північних птахів, Шишкар виводять пташенят взимку, коли на хвойних деревах багато шишок із зрілими насінням.

 Важливу роль у житті багатьох тайгових птахів відіграють дятли. Тайга бідна природними дуплами, і деякі птахи влаштовують гнізда в дуплах, видовбаних раніше дятлами. Найхарактерніші дятли тайги – це желна, або чорний дятел (самий великий з дятлів нашої країни), і трипалий дятел, який має на лапці НЕ чотири, як у всіх інших дятлів, а тільки три пальці.

У тайзі мешкають різні види сов. Серед них особливо цікава яструбина сова. Інші сови – нічні птахи, а яструбина сова полює і в денний час. Харчуються все тайгові сови дрібними і середніми ссавцями і птахами.

 Багата тайга і водоплавними птахами. Найбільш тісно пов’язана з тайгою качка-гоголь. Більшість водоплавних птахів влаштовують гнізда поблизу водойм на землі. Проте повінь на північних річках, як правило, пізніше. Порожня вода в період гніздування заливає величезні простори, тому в гоголя виробилося особливе пристосування. Ця качка влаштовує свої гнізда високо над землею – в дуплах дерев, до яких не дістає вода при розливах річок.

У тайзі живуть два види плазунів – гадюка і ящірка, і обидва вони відрізняються тим, що народжують живих дитинчат, а не відкладають яйця, як інші представники цієї групи. Така особливість тайгових гадюк і ящірок пристосування до холодного клімату.

 В тайзі дуже багато різних комарів та інших кровосисних двокрилих комах – так званого гнусу. Для їх розвитку умови там сприятливі. Личинки виводяться і розвиваються в численних болотах, озерах та інших водоймах; звичайне в тайзі безвітря сприяє їхньому розвитку. Дуже багато в тайзі кліщів. Деякі види кліщів дуже шкідливі і навіть небезпечні, так як переносять заразні хвороби.

Тайга рясніє цінними промисловими звірами і птахами. Тому там сильно розвинений мисливський промисел. На першому місці в хутровому промислі варто білка. Її хутро теплий, легкий і красивий. Друге місце належить зайці-біляки. Таежная лисиця також відрізняється хорошим хутром, але тут цей звір рідкісний. Велике значення в хутровому промислі мають колонок і горностай. Хутро соболя – один з кращих видів хутра. Перш цього звірка в тайзі хижацьки винищували непомірне полюванням. В даний час у нас в країні проведена велика робота по відновленню колишнього розповсюдження соболя і збільшення його чисельності. Чимале значення для мисливського промислу в тайзі мають птахи: рябчики, глухарі, білі куріпки, качки, гуси. У межах тайговій зони широко розвинене і рибальство. Найбільше промислове значення тут мають сиги (муксун, ряпушка, нельма), минь, щука, омуль, окунь.