З Наступаючим Новим Роком!!!

Біологія життя.: Цікаві канікули !!!

Біологія життя.: Цікаві канікули !!!: Вікторина "Хто я?" ■ "Я дуже великий, біля двох метрів висотою, а моя вага - 350 кг. У мене коричнева вовна, маленькі в...

Мешканці океану.

Учені стверджують, що в поверхневих, серединних і глибинних шарах океанічних вод мешкає більше 200 000 видів організмів. Життя в океані розподілене нерівномірно, найбільш насиченими рослинами і тваринами є прибережні місця завглибшки до 200 метрів, ці місця добре освітлюються і прогріваються сонячним світлом, яке необхідне водоростям для існування. Далеко від прибережної зони водорості зустрічаються рідко, тому що променям сонця важко проникати через великий шар води. Тут панує планктон — дуже маленькі рослини і тварини, які не здатні протистояти течіям, що переносять їх на великі відстані.

Велика частина цих організмів (планктону) мікроскопічних розмірів, їх можна побачити тільки під мікроскопом. Планктон поділяється на фітопланктон і зоопланктон. Фітопланктон — це різного роду водорості, зоопланктон — це дрібні рачки, а також одноклітинні тварини. У житті океану планктон є основною їжею більшості його мешканців, із цієї причини райони, багаті на планктон, багаті і на рибу. Тут же можна зустріти і вусатих китів. Життя в океані існує також і на його дні, тут мешкає бентос — це рослинні і тваринні організми, що живуть на ґрунті та в ґрунті морського й океанічного дна. До бентосу відносяться молюски, червоні і бурі водорості, ракоподібні та інші організми. Серед них важливе промислове значення мають омари, креветки, устриці, краби, морські гребінці. Бентос є чудовою базою для харчування моржів і деяких видів риб. Крім планктону і бентосу в океані повсюдно мешкають і активно мігрують такі морські ссавці, як дельфіни, кити, тюлені, моржі, морські змії, кальмари, черепахи і багато інших. Життя в океані завжди було також і їжею для людини. В океані ведеться промисел риб, ссавців, у ньому збирають водорості, а також добувають речовини, які є сировиною для ліків. Життя в океані таке багате, що здавалося людям невичерпним. Великі судна різних країн вирушали на промисел китів і риб. 

Найбільшими китами є сині кити, їхня маса може досягати 150 тонн, але в результаті хижацького промислу людей сині кити опинилися під загрозою зникнення. Тому в 1987 році припинили китобійний промисел. Помітно зменшилася також і кількість риб в океані. Проблеми Світового океану повинна перейматися не тільки якась одна держава, але і вся Земна куля. Від того, наскільки раціонально людина буде їх вирішувати, залежить її майбутнє.

Риби є давніми мешканцями нашої планети. Вони з’явилися 400 мільйонів років тому й швидко заселили океанічні простори. Морські риби дуже різняться за розмірами: від найдрібнішого карликового бичка, довжина якого не перевищує 1 см, до найбільшої риби нашої планети – китової акули. Довжина її тіла сягає 20-23 м, а маса 15-20 т! Серед риб є криваві хижаки, такі як більшість акул. Є й рослиноїдні, що споживають в їжу водорості та планктон. Морські риби найбільше використовуються людиною серед мешканців Океану. Морські звірі з’явилась на Землі пізніше за риб. На відміну від останніх, вони вигодовують своє потомство молоком та мають постійну температуру тіла. В Океані мешкають велетенські звірі. Найбільшим з них є синій кит. Його довжина сягає 33 м, а маса тіла – 150 т! Стільки ж важить 30 африканських слонів або 300 биків. Навіть найбільші з вимерлих динозаврів важили втричі менше. Незважаючи на свої розміри, синій кит не хижак. Він харчується планктоном, щодоби проціджуючи через китовий вус до 2 т рачків та водоростей. Морські звірі, через надмірне полювання на них, опинилися на межі виживання. Нині їх промисел дуже обмежений.

Найбільшою рибою Світового океану являється китова акула. Окремі особини цього виду мали довжину 12,65 метра і досягали маси понад 21,5 тонни. Хоча існують також непідтверджені дані про існування ще більших особин. Сьогодні китові акули мешкають у всіх тропічних та помірно-теплих морях. Водночас найменшою рибою в Світовому океані вважається Schindleria brevipinguis, яка мешкає в коралових лагунах Бар'єрного рифу. Рибки цього виду можуть досягати лише 8,4 мм у довжину.

На глибині понад 1000 метрів від поверхні океану, в зоні, куди не проникає сонячне світло і де мало їжі, мешкають химерні риби, найчастіше зі страхітливим зовнішнім виглядом. За відсутності світла вони мають маленькі очі (або взагалі їх не мають), повільно плавають і ніколи не ганяються за своєю здобиччю, щоб зберегти енергію в умовах з недостатньою кількістю їжі. Ці риби просто чекають на свою здобич або заманюють її за допомогою спеціальної «вудки». Більшість глибоководних риб невеликі – великим тут не прогодуватись, однак животи багатьох з них можуть роздуватись, вміщуючи більше їжі, ніж важить сама риба. Найпоширеніші глибоководні риби входять до родин Gonostomatidae та Lophiidae – останні відомі також як морські чорти. А найбільш глибоководною рибою визнана Abyssobrotula galatheae, яка була знайдена в жолобі Пуерто-Ріко на глибині 8370 метрів.

Активніше за інші, людина використовує біологічні багатства Світового океану. До них належать ті види морських організмів, які людина застосовує для задоволення своїх потреб. Особливо це стосується риби. Промислове значення мають близько 200 видів морських риб. З них найбільше виловлюють сім видів: оселедець, тріска, скумбрія, лосось, тунець, камбала та морській окунь. Об’єктом промислу також є організми дна – бентос. Серед них устриці, мідії, краби, омари, морські їжаки та інші. А водорості не лише використовують в їжу, але й виготовляють з них ліки, папір, тканини, добрива.

Цікавим є досвід штучного розведення морських тварин і рослин. Так, вже понад 200 років люди розводять устриць на узбережжі Тихого океану. В окремих країнах створені морські ферми для вирощування молюсків та морської капусти. З давніх часів в Океані добували перлини.

 На морських пляжах знаходили алмази, смарагди та інші коштовні каменів, які море під час штормів виносило на берег. Океанічне дно – джерело багатьох видів корисних копалин. Так, у зоні шельфу відкриті і вже понад 50 років активно використовуються людиною родовища нафти і природного газу. Нині щороку з океанічних свердловин видобувають майже половину нафти світу. На дні Океану відкриті також родовища залізних і марганцевих руд, кам’яного вугілля, сірки, алмазів. З океанічного дна шельфової зони дістають гравій та пісок для будівництва.

Хронологія Землі.

Хронологія Землі.

5 млрд. р. - вік Землі
4 млрд.р.-  вік Океану ( t < 100 С)
3,8 млрд. р. - вік Життя
3 млрд. р. - поява фотосинтезу  (t = 70 С )
1,5 млрд. р - поява багатоклітинних організмів
1,1 млрд. р. - поява аеробного дихання
650 млн. р. - поява скелета у безхребетних
500 млн. р. - поява перших риб і перших наземних рослин - псилофітів
400 млн. р. - виникнення озонового екрану
70 млн. р. - поява приматів
3 млн. р. - поява першої людини
50 тис. р - поява розумної людини
3 тис. р. - вік сучасної цивілізації
300 р. - початок періоду індустріалізації

Хвіст пухнастий,
Хутро золотисте.
В лісі живе,
А в селі курей краде.
- Здогадались, хто це? (Лисиця)

Лисиця. Кому з вас, друзі, мама чи бабуся не розповідала казки, де однією з головних героїнь була лисиця? Напевно таких людей просто немає. У казках лисиця завжди виступає, як хитра красуня, яка задумала з’їсти зайця чи курочку. І казки не далекі від істини.

   Руда лисиця, а саме про неї піде сьогодні мова (всього існує близько 50 різновидів лисиці, але про них іншим разом), має дуже гарну шубку, особливо взимку, коли шерсть густа та пишна. Гарненький тонкий ніс лисиці викликає тільки позитивні емоції. Це те що стосується красуні  лисиці.

   Що стосується бажання лисиці з’їсти зайця чи курочку, то тут трошки казка прикрасила лисицю. Звичайно, лисиця не відмовиться від таких ласощів, але вони їй не завжди під силу, особливо заєць з його швидкими ногами. Основний раціон (приблизно 85%)  лисиці становлять гризуни —ховрахи, полівки, миші і т.д. Цим самим лисиця надає неоціненну допомогу сільському господарству. Адже для того щоб насититися, лисиці необхідно з’їсти не менше 15-20 гризунів. Іноді правда лисиця може влаштувати цілу виставу, демонструючи свою хитрість і полюючи на таких птахів, як рябчик, тетерев або глухар. Вона може кілька годин витратити на те, щоб наблизитися до цих птахів на мінімальну відстань, а потім в декілька спритних стрибків закінчити розпочате.

   Ось така вона Лиса Патрикіївна. В даний час популяції лисиць нічого не загрожує і щороку любителям полювання дають можливість отримати трофей у вигляді красивої шкурки. Але всьому, звичайно, потрібна розумна межа, в тому числі і відстрілу лисиці.

Індійська лисиця 

Назва: Індійська лисиця, бенгальська лисиця. 
Ареал: Індійська лисиця є ендеміком для Індійського субконтиненту. Вона знайдена в передгір'ях південних Гімалаях, в Непалі, Бангладеш і Індії аж до південного закінчення Індійського півострова.
Опис: Бенгальська лисиця - середня за розмірами лисиця, з пригладженою шерстю.
Забарвлення: Від піщано-оранжевого до червонувато-коричневого кольору . Хвіст з чорним кінчиком.
Розмір: Довжина тіла індійської лисиці - 45-60 см, хвоста - 25-35 см, висота - 26-28 см.
Вага: 2-4 кг, за іншими даними 1.8-3.2 кг.
Тривалість життя: Живуть протягом 10 років або більше.
Середовище проживання: Індійські лисиці живуть в напівбезводних областях, відкритих полях і розріджених лісах, аж до 1,350 м над рівнем моря. Вони також живуть в горах і біля людських поселень. Уникають густих лісів, крутиї місцевості, високих полів і справжніх пустель. Вид відносно рясний в Індії, де нечисленні зливи і рослинність зазвичай низькорослі, чагарники або сухі листопадні ліси.
Вороги: У Гімалайських передгір'ях і деяких інших місцях бенгальська лисиця переслідується людиною. На сільськогосподарських полях часто гине від використовуваних там пестицидів.

Їжа: Дієта дуже різноманітна і включає комах, рептилій, дрібних ссавців і яйця. У сезон дозрівання фруктів поїдають дині і стручки Cicer arietum. З безхребетних індійська лисиця їсть окрилених термітів, коників і саранчу, жуків, а також крабів, скорпіонів, зайців і колючехвостих ящірок.
Поведінка: Живуть в тривалих одношлюбних парах і населяють нори. Зазвичай ведуть сутінковий і нічний спосіб життя, а в місцях де їх мало турбують, в дощ і в хмарну погоду, активні протягом всього дня. У цієї лисиці два видинір: прості короткі лігва з двома виходами, використовуваними на протязі коротких періодів відпочинку, і складні печерні лігва з багатьма використовуваними входами. Входи до лігва як правило, засмічені послідом.

Соціальна структура: Хоча бенгальські лисиці живуть попарно, але іноді з ними на тривалий час залишається молодь з останнього посліду.
Розмноження: Пари живуть з період розмноження в складно влаштованих норах, де виводять потомство.
Вагітність: Триває 53 дні.
Потомство: Народжується в лігві 2-5 цуценят, які важать 50-100 гр. Тривалість лактації у індійської лисиці невідома.

Користь / шкода для людини: Видобувається переважно через спортивний інтерес. У деяких областях, їх відловлюють для продовольства та для хутра. Деякі частини тіла (плоть, зуби, кігті) використовуються в місцевій медицині.
Популяція / статус збереження: Індійська лисиця - ендемік Індійського субконтиненту, і хоча широко поширена, проте має низьку щільність, що залежить від доступності видобутку і придатних місць існування. Щільність лисиць коливається в широких межах: 1 особина на 10-60 км2. Швидке розширення людської експлуатації придатних для житла областей веде до зниження шансу виживання лисиці у відкритих сільськогосподарських частинах країни.

Сі́ра лиси́ця — рід тварин родини псових (Canidae). Етимологія: грец. ουρά — «хвіст», грец. κύων — «собака».

До роду відносять два сучасні види:

·         справжня сіра лисиця (Urocyon cinereoargenteus), що мешкає в Північній, Центральній та частині Південної Америки;

·         Лисиця острівна (Urocyon littoralis), ендемік Канальних островів біля узбережжя Каліфорнії.

У еволюційному відношенні острівна сіра лисиця відділилася від справжньої сірої лисиці під час останнього льодовикового періоду, коли сірі лисиці потрапили на Каліфорнійські Канальні острови. Острівні сірі лисиці значно менші за своїх предків, їх величина відповідає розміру домашньої кішки.

Особливості поведінки

Сірі лисиці дуже вміло лазять по деревах, що є незвичним для родини псових. Раціон складається з різних хребетних, комах та рослинного матеріалу. Сірі лисиці споживають рослинну їжу більше ніж будь-який інший вид триби Vulpini, і її раціон складається переважно з фруктів та насіння рослин у певих місцях і в певні сезони.

Тибетська лисиця (Vulpes ferrilata) — ендемічний вид лисиць, ареал якого є Тибетське нагір'я в Непалі, Китаї та Індії, до висоти близько 5300 м.

Тибетська лисиця - один з найменших лисячих різновидів. Зуби добре розвинені з надзвичайно довгими іклами, більшими ніж у всіх інших лисиць. Тіло лисиць вкрито товстим, м'яким хутром, з добре розвинутим щільним нижнім підшерстям, який добре захищає їх від сильних вітрів. Колір з боків змінюється від іржаво-коричневого зверху до сірого до низу, що створює ілюзію смуги з боків тварини. Горло, черевна область, смужка від горла до черева і кінчик хвоста білого кольору.

Довжина тіла дорослої лисиці від 60 до 70 см. Хвіст завдовжки від 30 до 45 см.

Вага дорослої особини від 4 до 5.5 кілограмів.

У клітині міститься 36 хромосом.

Поширення

Тибетська лисиця живе в степах і напівпустелях Тибетського плато. Також зустрічається в Непалі на північ від Гімалаїв, на північному заході Індії, в ряді провінцій Китаю, що межують з Тибетської автономною областю. У 2008 році дослідники спостерігали тибетських лисиць на гірських рівнинах на висоті до 5 200 метрів над рівнем моря. Але, лисиці практично не зустрічаються в місцях, де відсутні пищуха, які є їх основною їжею^[4].

Спосіб життя

Тибетські лисиці живуть у викопаних лігвах або норах під скелями або в щілинах груд валунів і ведуть досить потайний спосіб життя, про який мало що відомо. Ці тварини полюють попарно (самець і самка) і ділять всю спійману видобуток зі своїм партнером. Вони мають тонкий слух, що дозволяє здалеку знаходити їх улюблену їжу - пищуху. Запах використовується, щоб орієнтуватися на своїй території, але відомо, що тибетські лисиці активно не захищають свою ділянку від інших пар. У цілому територіальність виражена слабо, було знайдено багато пар тварин, що живуть по сусідству і полюють на загальних землях.

Більшість дослідників оцінюють тривалість життя тибетської лисиці при ідеальних умовах - 8-10 років. Проте в природі більшість лис гине з природних причин до п'ятирічного віку.

Харчування

Основа раціону тибетських лисиць - пищуха. Крім того, вони їдять інших гризунів, зайців, кролів, а також дрібних птахів, що гніздяться на землі і їх яйця. Може харчуватися падаллю.

Розмноження

Спаровування відбувається в грудні, пологи у лютому. Пари утворюються в кінці першого року життя і надалі зберігаються на все життя: живуть і виховують потомство разом. Вагітність триває 50-60 днів. Через те, що після пологів самка довго не покидає лігва і протягом деяких тижнів після народження далеко від нього не відходить, все це ускладнює точне визначення тривалості періоду вагітності. У лігві народжується 2-4 голих, сліпих цуценят, кожен вагою 60-120 гр. Молодь не з'являється з лігва протягом кількох тижнів після народження, поки не підросте. Точний час харчування молоком невідомо.

Цікаві факти

·         Морда тибетської лисиці здається квадратною за рахунок густого хутра навколо шиї.

·         До 2006 року тибетських лисиць ніколи не знімали на відео з причини їх природної обережності, а також через важкодоступність місць де вони мешкають. Вперше це вдалося зробити знімальній групі BBC. Широка аудиторія змогла побачити тибетську лисицю в живій природі у документальному фільмі "Планета Земля" (Серія 7 - "Великі рівнини" ( "Great Plains")).

У Північній Африці мешкає найменша тварина з сімейства собачих, мініатюрна лисичка або ж просто феньок. 

Свою назву цей звір отримав від арабської мови, на якому "fanak" означає "лисиця".

За розмірами феньок трохи менший домашньої кішки, висотою до 22 см, а завдовжки до 40 см. Незважаючи на свою маленьку вагу - до 1,5 кг - лисичку можна розпізнати завдяки великим і красивим очам і вушках.

Наділила природа фенька і високою, густою і м'якою шерстю біло-рудого забарвлення. Однак молоді міні-лисички майже білого кольору.
Також вони дуже балакучі - феньки гавкають, скиглять, виють і навіть бурчать.

Варто зазначити, що фенька у своїх книгах використовували багато відомих письменників - Майн Рід в "Юних мисливців", Антуан де Сент-Екзюпері в "Планеті людей" і "Маленькому принці", Анрі Труайя в "Голоді левенят" і "Катастрофі", а також Сергій Лук'яненко в "Прозорих вітражах".

Незважаючи на незвичайну зовнішність, феньок часто піддається ризику захворіти. І якщо лисичка захворіє застудою, вилікувати її неможливо.

Ось такі вони - руді хитрунки!

Цікаві канікули !!!

Гра "Скільки тварин?

"Вікторина "Хто я?"

■ "Я дуже великий, біля двох метрів висотою, а моя вага - 350 кг. У мене коричнева вовна, маленькі вуха й хвіст. Я можу ходити на задніх лабетах і видряпуватися на дерева в пошуках їжі. А їм я рибу, ягоди, можу поласувати мурахами, хробаками й личинками жуків. Всю зиму я проводжу в спячке, а навесні виходжу з барлогу худим, голодним і злим".

■ "Я живу на Крайній Півночі. Харчуюся рибою й тюленями. Дуже люблю море. Товстий шар жиру під шкірою й довгою білою вовною охороняють мене від переохолодження. А мої лабети схожі на ласти, тому я добре плаваю й не боюся запливати далеко в море".

■ "У мене морда гостра, вуха стоячі, дуже тонко розвинене нюх. Я дуже ненажерливий. Харчуюся м'ясом, нападаючи на оленів, лосів, гризунами, але іноді, коли не вдається нічого знайти, перебиваюся рослинною їжею - ягодами. Люблю полювати вночі, поодинці. Іноді я переслідую видобуток годинниками, пробігаючи жоден кілометр. Але взимку, щоб прокормиться, ми збираємося в зграї".

■ "Я товстий смішний звірок з гострими передніми зубами. Мій будиночок називається хаткою. Місцем для своєї хатки я вибираю невелику ріку або струмок із проточною водою. Я спилюю зубами гілки дерев і ладу з них греблю, щоб підтримувати воду на постійному рівні й завжди мати підводне повідомлення з житлом. У хатці є дві "кімнати": спальня й комора".

■ "Нюх у мене дуже гострий. Найбільші ласощі для мене - польові миші. Ледве пискне миша - і я почую її за сотню метрів, навіть узимку, коли та ховається під снігом. У день я можу з'їсти їх до 20 штук. Полюю я вночі, а вдень люблю відпочити. Часто мене називають рудою крутійкою".

■ "Я живу разом зі своєю сім'єю в норці, що я вирив передніми лапками й застелив м'якою травичкою й пухом. Я дуже обережний. Перш ніж підійти до норки, зроблю кілька стрибків убік, потім кілька стрибків в іншу сторону, і тільки потім стрибаю у свій будиночок. Узимку, щоб бути непомітним на снігу, я міняю свою шубку".

■ "У мене дуже гарні роги, але щозими мені доводитися їх скидати. Тіло покрите гарними дрібними світлими цяточками. Вовна добре охороняє від морозів, а широкі копита не дозволяють мені провалюватися в снігу. Я пишаюся гарним зором, а мій слух і нюх дозволяють без особливої праці виявити небезпеку".

■ "Я схожий на незграбну товсту мишу з більшими щоками. У мене круглі блискучі очі, короткі ноги й загострений меленький хвостик

Я ладу норку на глибині 1-2 метрів під землею, що складається з декількох "кімнат": в одній я сплю взимку, а в іншій - зберігаю запаси. Іноді мене тримають і будинку, у клітці".

■ "Я, маленькому й сіренька, ладу собі норку або в поле, або в лісі, під коріннями дерев у затишному місці. Моя норка схожа на пташине гніздо. Тут я роблю запаси насінь, ягід, горіхів, сухих бруньок і корінців трав і дерев. Узимку я часто виходжу з норки, щоб поповнити запаси. Для цього я рию спеціальні туннельчики й по них пересуваюся".

■ "Я, добра метушлива звіринка, живу всюди. У мене довгий пухнатий хвіст і бусинка^-бусинки-очі-бусинки. Хвіст, майже дорівнює довжині мого тіла (близько 20 див), служить мені шостому й парасолькою, дозволяючи зберігати рівновага й стрибати по галузях. На вушках маленькі пензлики, які захищають мої вушка від морозу. У сильні морозні дні я сиджу в дуплі й харчуюся жолудями, сухими грибами, горіхами".

■ "Я маленький звірок з бархатистим хутром темно - сірого кольору. У мене сильні передні лабети, схожі на більші лопатки. На них ростуть пазурі, якими я рию землю й відкидаю неї назад. У мене є ока, але це всього лише крихітні бусинки, прикриті вовною й шкірою. Ока мені не потрібні, тому що я постійно живу під землею в кромішній темряві. Але в мене чудовий нюх. Я почуваю захід дощового хробака за кілька метрів".

1.  У цій казці предмет дуже швидко росте. Що це за казка? («Ріпка»)

2.  Про яку казку йде мова: «Бабуся зірвала чарівну квіту і віддала її дівчинці Жені, яка просила ту квітку викона­ти бажання»? Як називається  ця  казка?  («Квітка-се­мицвітка»)

3.  У якій казці зла зміючка вкрала хлопчика? («Івасик-Телесик»)

4. Я назву тварин, а ви вгадаєте казку: жабка, метелик, горобець, лисиця, заєць. («Під грибом»)

5.  Від імені якого персонажа ведеться розповідь: «Я за­лишилася жива, тільки дякуючи цій маленькій дівчинці. Вона обігріла мене, поїла. Як прекрасно жити і радіти сонцю, вітру, теплу»? (Ластівка з казки «Дюймовочка»)

6. У якій казці дівчинка йде взимку до лісу за квітами? («Дванадцять місяців»)

7.В батька хлопчик дуже гарний ,незвичайний ,дерев'яний.Любить батько сина забіяку(Буратіно)

8.Всіх на світі він добріший, бо лікує він звірят ,а колись – то бегемота витяг прямо із болота.Це звичайно скажеш вмить відомий доктор (Айболить)

–    Хто кругленький і смачненький

      Із віконця скік та скік,

      Втік від баби та від діда

      До лисички на язик. («Колобок»)

– Йшов собі раз Журавель

    І зустрів Лисицю,

    Стали друзями вони,

    Все як і годиться.

    Та не чемною була

     Лисичка - сестричка,

   Тому казочка про них

   Зовсім невеличка

   Як же казочка про них

   Любі друзі зветься?  ( «Лисичка і Журавель»)

–  В лісі звірям всім на втіху

Що згубив старенький дід?

Влізли мишка туди й жабка,

Заєць, лиска, вовк, ведмідь

Ще й кабан - іклан. Будь ласка.

Пригадайте, що за казка?  («Рукавичка»)

–       В казці цій він роботящий,

Все ранесенько вставав,

Підмітав в дворі гарненько,

Пісенькою всіх вітав.

З ним жили ледачі миші,

Тільки в іграх знали толк.

От за це і поплатились!

Зветься казка…  («Колосок»)

–       Що дідусь наш посадив,

Поливав, полов, ростив

А як виросла велика,

Всю сім’ю на поміч кликав.

І бабусю, й внучку, й Жучку

Рвати щоб допомогли,

Та без мишки - шкряботушки

І не вирвали б вони!   («Ріпка»)

–       Вигнав дід козу із хати

Та й пішла вона блукати.

В зайця хатку відібрала,

Всі козу ту виганяли.

Рак козуню ущипнув,

Зайцю хатку повернув. («Коза - дереза»)

Старенька бабуся у лісі жила,
Гостинці для неї онука несла.
Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?
Як казка ця зветься? Хто б відповів?
                          («Червона Шапочка»)

До школи прямує хлопчак дерев’яний,
Чомусь потрапляє у цирк полотняний.
Відома ця книжка тобі, чи не так?
В пригодах яких побував цей хлопчак?
                           («Пригоди Буратіно»)

На городі виростала,
Сили набирала,
Непомітно, дуже швидко,
Великою стала.
Став тут дід усіх гукати
Та красуню рвати.
А цю казку, діти ви
Встигли відгадати?

       («Ріпка»)

Підробив він голосок,
Став малим співати.
Здогадалися вони:
Вовк – не наша мати.
                            («Вовк і семеро козенят»)

Хто моторчик свій заводить?
З даху в гості хто приходить?
І на свято він дібрався –
Скажем дружно:
«Здрастуй, …(Карлсон)».
                        («Малюк і Карлсон»)

Ой, набридло на віконці
Все на сонечку сидіть.
Я візьму і покочуся,
Щоб побачити весь світ.
                      («Колобок»)

Працювала я у хатці,
Танцювала у палаці,
Є така у мене звичка –
Десь губити черевички.
                        («Попелюшка»)

Він веселий і не злобний,
Цей хороший дивачок.
З ним господар, хлопчик Робін,
І товариш – П’ятачок.
До прогулянок він ласий,
Є на мед чутливий нюх,
Зветься плюшевий ведмедик,
Всім відомо…(«Вінні Пух»)

Вигнав дід козу із хати –
Та й пішла вона блукати:
В зайця хатку відібрала.
Всі козу ту виганяли,
Рак козуню ущипнув,
Зайцю хатку повернув.
                          («Коза – Дереза»)

Сидить дівчина в корзині
На ведмежій дужій спині.
А чому ж вона сховалась,
До ведмедя не призналась?
                          («Маша і Ведмідь»)

Кросворд

1. Смугаста кішка в лісі живе.

2. Птах з великими очима, гострими кігтями, загнутим носом.

3. Червонясту шубку має, По гілках вона стрибає, Горішки, шишки збирає.

4. Хижий звір з темним хутром у білу смужку, впадає в сплячку.

5. Прийшла кума з довгим віником, на бесіду з милим півником.

6. Тварина багата і рогів багато.

7. У лісі біля пня біготня і метушня: народ робочий весь день клопоче.

					Т
					В
					А
					Р
					И
					Н
					И

1. Швидко скрізь вона літає,

Безліч мошок поїдає,

Під дахом гніздо будує,

Тільки в нас не зимує.

2. Влітку гуляє, а взимку спочиває.

3. Хоч мала сама на зріст,

Та великий має хвіст.

Пухова руденька шуба

Із сосни стриба на дуба.

4. І своє дитя не забула, і чужих нагодувала.

5. Хвостик, як ниточка,само як калиточка,

а очі як насінинки.

    6. На подвір’ї ходить птах

    І співає по складах.

7. В темнім лісі проживає,

Довгий хвіст пухнастий має.

А як вийде полювати,

Бережись, мишва хвостата.

	1
				2
3
		4
			5
6
			7