Питання:
1. Медична профілактика
2. Надання домедичної допомоги при радіаційних
ураженнях.
Негативні наслідки
спричинює дія на організм іонізуючого випромінювання в таких випадках:
одноразового зовнішнього гамма — нейтронного, зовнішнього впливу бета і гамма
випромінювань від радіаційної хмари, довготривалого впливу зовнішніх бета - і
гамма - випромінювань, внутрішнього випромінювання від радіонуклідів (заражені
харчові продукти, вода тощо). Настають зміни в системі кровотворення,
змінюється клітинний склад периферійної крові, знижується вміст лімфоцитів
(поновлюється протягом 2 місяців). Опромінюється кістковий мозок, зменшується
кількість гранулоцитів і еритроцитів. Розвивається лейкопенія. Знижується
кількість тромбоцитів, внаслідок чого порушуються процеси згортання крові.
Відбуваються зміни в шлунку — порушуються секреторна і моторна функції шлунка,
виникають органічні зміни, виразки на слизовій оболонці. Порушуються процеси
травлення, знижується апетит, зменшується маса тіла. Зміни функцій серця,
нервової системи, печінки, підшлункової залози, ендокринної системи мають
опосередкований характер. При
дозі опромінення 1 Гр. виникають функціональні порушення в легенях, пневмонія.
Особливо чутливі до РР статеві залози, що згубно діє на репродуктивну функцію.
Масова загибель клітин в інтерфазі призводить до променевої хвороби мозку.
Виникають інфекційно-запальні ускладнення.
Первинна реакція на опромінення. Симптоми первинної реакції
— нудота і блювання від кількох хвилин до 3 діб. Настає загальна слабкість,
запаморочення, головний біль, сонливість, почервоніння склер і шкіри, сухість в
роті, тахікардія, лабільний пульс. Виражені лейкоцитоз, лімфопенія,
лімфоцитопенія.
Прихований період.
Самопочуття хворого поліпшується, зменшується нудота, припиняється блювання,
нормалізується температура тіла, іноді порушення сну і пригнічення психіки
тривають постійно. Протягом 2-5 тижнів спостерігається прогресуюча лейкопенія,
тромбоз, спустошення кісткового мозку, зменшується кількість проіритробластів,
проміелоцитів, мегакаріоцитів.
Період розпалу
променевої хвороби. Розпочинається завжди гостро, з вираженими клінічними
симптомами. Розвивається інтоксикація організму, повне його отруєння: зміни в
слизовій оболонці кишечнику, порушення проникності його стінок, потрапляють в
кров токсини і бактерії. Внаслідок цього — нудота, блювання. Спостерігаються
безсоння, спрага, пронос. Температура тіла підвищується до 40°С. Настає
млявість, депресія. Випадає волосся на 12-ту добу, спостерігаються сухість і
лущення шкіри. Виразки кровоточать. Спонтанні кишково-шлункові розлади.
Внутрішні крововиливи. Бронхопневмонія. Абсцеси. Гангрена. Крововиливи в роті.
Язик сухий. Стоматит. Некротична ангіна. Лейкемія, знижуються імуннозахисні
властивості організму.
Період відновлення.
Загальний стан потерпілого поступово поліпшується, температура тіла — в нормі,
склад крові нормалізуються, епітелізуються виразки, через 6 місяців відростає
волосся. Термін — 2—5 місяців.
Гостра променева хвороба
(ГПХ) в профілактиці. До профілактичних заходів належать; комплекс фізичних,
хімічних і біологічних заходів, скерованих на зменшення поглинання організмом
енергії проникаючої радіації, на підвищення стійкості організму до її впливу;
індивідуальні і колективні засоби захисту; часткова і повна санітарна обробка
потерпілих; радіопроектори (радіозахисні препарати), які підвищують
імунологічну реактивність організму.
Лікарська допомога.
Враховують періоди перебігу хвороби, ступінь її важкості та вираженість
синдромів.
Самодопомога — 1—2
таблетки стаперазину з індивідуальної аптечки, вводять підшкірно кордіамін,
усувають термічні та механічні фактори, накладають антисептичні пов'язки,
вводять промедол для знеболювання, 1 таблетку демедкарбу з аптечки.
Медична допомога включає
в себе проведення комплексу заходів щодо діагностики, медичного сортування,
лікування і реабілітації осіб, що потрапили у зону аварії, в першу чергу, тих,
хто має клінічні прояви радіаційних уражень (симптоми гострої променевої
хвороби), а також надання невідкладної медичної допомоги за життєвими
показаннями, які можуть бути результатом дії супутніх чинників (травматичний
шок, кровотеча, стресові стани тощо).
Радіаційні ураження при
аваріях на АЕС залежать від характеру катастрофи, виду джерела випромінювання,
а також потужності дози і розподілу її по площі тіла уражених.
Виділяють п’ять основних видів
ураження, які з найбільшою ймовірністю трапляються при радіаційних аваріях:
·
короткочасне рівномірне
гамма-опромінювання чи опромінювання нейтронного характеру;
·
нерівномірне
опромінювання;
·
загальне довготривале,
або фракційне, опромінювання;
·
одночасна комбінована,
абр послідовна, дія радіаційного та інших уражаючих факторів;
·
місцеве, або сполучене,
радіаційне ураження, що викликано зовнішнім опроміненням і дією радіонуклідів,
які апліковані на шкірі, слизових оболонках чи потрапили усередину.
Усі перераховані фактори
впливають на характер ураження і клінічні прояви променевої хвороби.
Характер виникнення і
формування санітарних втрат при радіаційних аваріях і у воєнний час при
застосуванні ядерної зброї відрізняються. Механічні. Термічні й радіаційні
травми як показав досвід ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,
можливі лише серед дуже обмеженого контингенту персоналу АЕС і
аварійно-відновлювальних формувань, а хворі серед населення можуть з’явитися
згодом лише в результаті нереалізованих заходів профілактики.
Проте відсутність
санітарних втрат серед населення при великій аварії на АЕС не лише не виключає,
а й робить необхідною завчасну оцінку категорій населення, яке потребуватиме
уваги і додаткових заходів, що вживаються для захисту та збереження здоров’я на
ранній і середній фазах аварії.
Тому необхідно виділити три основні категорії населення, стосовно
потреби у медичному захисті.
Перша – населення, яке потребує екстрених
контрзаходів для зниження променевих навантажень і попередження радіогенних
наслідків.
До таких заходів
належать:
·
а) профілактика
опромінення щитоподібної залози над допустимими дозами радіо йоду, насамперед
серед критичних груп (дітей та вагітних жінок) з вибірковим інструментальним
контролем доз опромінення;
·
б) санітарна обробка
постраждалих, за потреби зі зміною одягу, що надходять у лікувальні установи, з
подальшим радіометричним контролем;
Друга – населення з проявами реактивних
психічних розладів, яке потребує психологічної корекції та психотерапевтичної
допомоги.
Третя – амбулаторні і стаціонарні хворі, у тому числі
нетранспортабельні, серед населення, яке підлягає евакуації й потребує
постійного медичного обслуговування як у ході евакуації, так і у місцях
розселення.
При невеликій кількості
потерпілих надання медичної допомоги ураженим здійснюється персоналом медико-санітарних
частин (МСЧ) тих об`єктів, де сталася аварія, а також інших, зазначених в
аварійних планах лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) і включає в себе:
долікарську допомогу; першу лікарську допомогу, яка надається персоналом МСЧ
радіаційно небезпечних об`єктів; спеціалізоване медичне обстеження і лікування
в повному обсязі, яке проводиться в профільних (спеціалізованих) стаціонарах;
динамічне медичне спостереження в певні терміни після аварії (диспансеризація);
проведення оздоровчих заходів; медико-соціальна (військово-лікарська)
експертиза працездатності з метою раціонального працевлаштування.
При великій кількості
потерпілих до надання медичної допомоги залучаються медичні формування
цивільної оборони, а також військово-медичні заклади.
При масових радіаційних
ураженнях надання медичної допомоги проводиться на основі системи етапного
лікування з евакуацією за призначенням.
Основні заходи при організації
медичної допомоги ураженим включають в себе:
·
проведення заходів
протирадіаційного захисту;
·
надання в найкоротший
термін медичної допомоги особам, що постраждали;
·
організація евакуації із
забрудненої зони; проведення санітарної обробки та дезактивації;
·
передислокація в район
аварії мобільних медичних формувань для надання першої лікарської допомоги;
·
організація
спеціалізованої лікарської допомоги в закладах МОЗ та інших відомств (на базі
визначених аварійними планами).
Медичному обстеженню
підлягають потерпілі при опроміненні в дозах, які перевищують: 0,25 Гр (25 рад)
загального одноразового зовнішнього рівномірного чи нерівномірного опромінення;
1,5-3,0 Гр (150-300 рад) локального одноразового опромінення; при перевищенні
річного граничнодопустимого надходження радіонуклідів у короткий час.
Медичне обстеження і медичне спостереження можуть проводитись
як у стаціонарі, так і амбулаторно:
·
при дозах, які не
перевищують 0,5 Гр загального зовнішнього опромінення чи 3 Гр локального
опромінення, медичне обстеження проводиться, як правило, в амбулаторних умовах;
·
потерпілих з гострим
отруєнням радіонуклідами і одноразовим зовнішнім опроміненням в дозах, які
перевищують 1 Гр загального і 10 Гр локального опромінення госпіталізують для
проведення медичного обстеження і надання кваліфікованої чи спеціалізованої
медичної допомоги.
Немає коментарів:
Дописати коментар