Лекція. Тема: Проведення серцево – легеневої реанімації.

 1. Зупинка кровотеч. Перев’язки.

 2. Іммобілізація при ушкодженнях кісток і суглобів. Введення знеболювальних засобів за допомогою шприца – тюбика.

При першій допомозі великого значення набуває своєчасна і правильна обробка рани. Бруд, пісок, землю слід змити перекисом водню. Скіпки та інші дрібні сторонні предмети видалити за допомогою пінцета чи голки, змочених у спирті. Під час обробки рани уникайте кашляння, намагайтеся навіть не дихати на рану, бо можна легко занести інфекцію. Перед накладенням пов’язки шкіру навколо рани треба обробити спочатку перекисом водню, а потім змастити розчином йоду.

Асептика‑ це сукупність заходів, спрямованих на попередження потрапляння мікроорганізмів у рану, оскільки саме вони найчастіше стають джерелом основних видів ускладнень.

Правила асептики доволі прості.

1. Перед поданням допомоги потрібно ретельно вимити руки.

2. Не можна торкатися рани руками.

3. Ні в якому разі не можна досліджувати рану пальцем і видаляти з її глибини чужорідні тіла (осколки, ошурки, клапті одягу тощо). Це може призвести до більшого забруднення або кровотечі.

4. Не можна промивати рану водою з-під крана чи іншими рідинами, не призначеними для цього (за винятком ран від укусів тварин). Це тільки збільшить кількість мікробів, оскільки вони будуть змиті з країв рани і занесені вглиб. Можна лише зняти бруд з рани, але очищення має проводитися в напрямку від рани.

5. Шкіру навколо рани можна змастити розчином йоду чи бриліантового зеленого. Не можна допускати потрапляння спиртових розчинів у рану, оскільки спирт вбиває живі клітини, що сприяє нагноєнню і посиленню болю.

6. Рана завжди повинна бути захищена асептичною пов’язкою. Якщо після накладання пов’язки кров швидко її просякає, знімати пов’язку не слід, потрібно просто підбинтувати ще кілька шарів.

Заходи асептики доповнюють антисептичними заходами, що сприяє ефективній боротьбі з інфекційним зараженням.

Антисептика‑ система заходів, спрямованих на зменшення кількості мікроорганізмів, що потрапили в рану або в тканини і органи. Розрізняють механічну, хімічну, фізичну й біологічну антисептику.

Механічна антисептика полягає у первинній хірургічній обробці рани і передбачає видалення скіпок, колючок, осколків.

Хімічна антисептика ‑ використання для знищення мікробів різних хімічних речовин (розчинів йоду, перекису водню, перманганату калію, риванолу, мазі Вишневського та ін.).

Фізична антисептика ґрунтується на згубній дії на мікроорганізми деяких фізичних факторів. Так, мікроби гинуть під дією ультрафіолетового випромінювання, несприятливі умови для їх життєдіяльності створюються під час висушування рани, її дренажу (видалення з рани рідини, що завжди утворюється).

Біологічна антисептика полягає у використанні спеціальних речовин ‑ антибіотиків для профілактики і лікування інфекції. До таких речовин належать пеніцилін, стрептоміцин, синтоміцин, тетрациклін, еритроміцин, морфоциклін, сигмамацин, левоміцетин, піопен, цепорин, оксацилін, сульфати неоміцину і гентаміцину тощо. Вони застосовуються як місцево (промивання і обприскування ран, змащування мазями), так і для загального впливу на організм (через рот, під шкіру, внутрішньовенно).

Якщо при поданні допомоги під рукою не виявилось ніяких антисептичних засобів, можна обмежитися накладанням пов’язки як основним асептичним заходом.

Основні типи пов’язок:

1. Кругова накладається на частини тіла, які конфігурацією наближаються до циліндра (променево-зап'ястковий суглоб, нижню третину гомілки, живіт, шию, чоло). Тури бинта лягають на те саме місце, повністю прикриваючи один одного.

2. Спіральна накладається на частини тіла, які конфігурацією наближаються до конуса (передпліччя, гомілка, стегно, плече). Тури бинта йдуть трохи косо знизу нагору, причому кожен наступний тур закриває на 2/3 попередній.

3. Хрестоподібна накладається на рухомі частини тіла (суглоби кінцівок, промежина). Тури бинта накладають у вигляді вісімки.

4. Поворотна накладається на голову, пальці, кукси кінцівок. Тури бинта йдуть у перпендикулярних площинах, що досягається перегином бинта під кутом 90° і фіксуванням області перегину круговими турами. Перегин треба робити в різних місцях для запобігання надмірному тиску в одному місці.

5. Розбіжна («черепашача») ‑ накладається на ліктьовий, колінний або гомілковостопний суглоби. При розташуванні ушкодження над суглобом накладається збіжна пов’язка, а при локалізації ушкодження під суглобом ‑ розбіжна.

6. Колосоподібна накладається на плечовий, тазостегновий та інші суглоби. Закріплюючі тури на лівому плечі накладають по ходу годинної стрілки, а на правому ‑ проти ходу. Третій тур починають із задньої поверхні плеча, по спині, через пахвову западину протилежної сторони на груди і плече ушкодженої сторони, обходять плече із зовнішньої поверхні, переходять на задню. На внутрішній поверхні бинт переводять із пахвової западини на передню поверхню плеча, перехрещуючи попередній тур на зовнішній поверхні. 5-й тур повторює хід 3-го, зміщаючись на 1/3-1/2 ширини бинта. З кожним туром перетинання бинта на бічній поверхні плеча роблять усе ближче до плечового суглоба. Після повного його закриття пов’язкою закінчують бинтування циркулярним ходом бинта навколо тулуба.

7. Повзуча пов’язка нагадує спіральну. Після закріплюючих турів бинта ходи його ведуть гвинтоподібно, так, щоб вони не стикалися, на відстані один від іншого, рівний ширині бинта. Пов’язка призначена для тимчасового утримання асептичної пов’язки.

8. Пращоподібна пов’язка накладається при травмах нижньої щелепи, зовнішніх статевих органів у чоловіків.

9. «Вуздечка» ‑ найбільш міцна пов’язка для тім’яної і потиличної областей, а також нижньої щелепи. Під час бинтування голови постраждалий повинен тримати рот відкритим або під підборіддя йому підкладають палець, щоб накладена пов’язка не заважала відкривати рот і не здавлювала шию.

Щоб зменшити больове відчуття і запобігти виникненню травматичного шоку, потерпілому необхідно ввести знеболювальні ліки, які є в індивідуальній аптечці.

Шприц-тюбик складається з поліетиленового корпусу, ін'єкційної голки з канюлею (порожнистою трубкою) і захисного ковпачка; призначений для одноразового внутрішньом'язового або підшкірного введення знеболювальних ліків.

Щоб зробити укол, правою рукою беруть шприц-тюбик за корпус, лівою — за канюлю, прокручуючи її до упору. Потім знімають ковпачок з голки. Не торкаючись голки руками, роблять укол у м'які частини тіла. Далі, натискаючи пальцями на корпус шприц-тюбика, вводять ліки і, не відриваючи руки, виймають голку. Використаний шприц-тюбик приколюють до одягу потерпілого на груди, щоб було відомо, що йому введено знеболювальні ліки.

Перша допомога при переломах — це першочергові заходи, від яких залежить збереження життя потерпілого: зупинка артеріальної кровотечі, попередження травматичного шоку, накладання стерильної пов'язки на рану, проведення іммобілізації табельними або підручними засобами.

При вивихах у суглобах забезпечують нерухомість кінцівки також засобами іммобілізації; при вивихах суглобів щелепи накладають пов'язку, що фіксує нижню щелепу. Якщо вивихнуто великі суглоби — тазостегновий, плечовий, колінний, треба додатково ввести знеболювальні ліки.

Іммобілізація— це забезпечення нерухомості кісток у місці перелому чи вивиху, що зменшує біль і запобігає травматичному шоку. Проводячи іммобілізацію, необхідно щадити потерпілого. Нерухомість у місці перелому досягається накладанням спеціальних шин або підручних засобів і фіксацією двох найближчих суглобів (вище і нижче місця перелому). Така іммобілізація називається транспортною.

Підручними засобами іммобілізації можуть служити смужки фанери, палиці, тонкі дошки, різноманітні побутові предмети, за допомогою яких можна забезпечити нерухомість у місці перелому.

При переломах ключиці на зону надпліч накладають і марлеві кільця і зв'язують їх на спині. Руку підвішують на косинці.

При переломі кісток передпліччя руку потрібно обережно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, повернути долонею до грудей і в такому положенні зафіксувати шиною або підручними засобами. Шину накладають від основи пальців до верхньої третини плеча. При цьому досягається нерухомість у променевозап'ястковому і ліктьовому суглобах. Руку підвішують на косинці.

Переломи стегнової кістки, особливо відкриті, — дуже важка травма, що часто супроводжується кровотечею і шоком. Підручні засоби (наприклад, дошки) при іммобілізації стегна накладають на його бічні поверхні (одну — на внутрішню, другу — на зовнішню) і фіксують до кінцівки і тулуба широким бинтом, поясним ременем, рушником. На кісткові виступи гомілковостопного і колінного суглобів, а також у пахову впадину підкладають вату.